​​"Тай-Пен" Джеймса КлавеллаОцінка ☀️☀️☀️☀️🙋 Вітаю під сонцем! "Тай-Пен" - друга за хронологією подій книгою азійської саги, але не має сюжетного перетину з подіями книги першої - "Шьогун".Роман розповідає про колонізацію Гонконгу, який відійшов британцям в 1842 за мирним договором, укладеним після першої опіумної війни. На той момент це була "безплідна дерніста скеля", непригодна для сільського господарства та тваринництва. Проте, британці були задоволені, оскільки острів мав стратегічне значення як торгівельно-військовий центр з власною гаванню, складами, верфями і самоуправлінням. Британці мали рацію, бо сьогодні Гонконг - центр світової економіки.Облаштування англійських торговців на острові перемежовуються конкуренцією, щоб отримати максимальний ефект від торгівлі з Китаєм. Все це важить, щоб стати "тай-пеном", тобто "верховним лідером". Наразі першість і титул тай-пена тримає Дірк Струан, мрією якого є не тільки вписати власне ім'я в історію, але й відкрити Китай для решти цивілізованого світу. На другому місті - Тайлер Брок, який більше мріє про те, як пустити світом Дірка Струана.Здебільшого ця книга пригодницька з величезним обсягом сторінок подій та персонажів. Тут значно менше, порівняно з "Шьогуном", культурного зіткнення заходу і сходу. Китайці вважають варварами європейців, європейці - китайців 😀 Мені дуже сподобалась економічна складова, де описана торгівля, написано в дусі "Фінансиста" Теодора Драйзера.Нерідко ті, хто сьогодні вважав себе заможним, за місяць залишалися без гроша. Втрата одного корабля могла повністю знищити тебе. Англійці купували в Китаї чай та шовк, але китайці приймали оплатою лише срібло. Через сто років корона спохватилась - срібло закінчується! Для відновлення балансу срібла англійці почали ввозити в Китай контрабанду опіуму, який також продавали лише за срібло. Ось тоді і запрацювала екосистема опіум-срібло-чай. Автор розписав цю глобальну економіку доволі добре.А ще книги Клавелла "пахнуть морем", тобто просякнуті морською і корабельною тематикою, оскільки батько та дід автора були моряками. Ця книга не виключення і містить достатньо бізань-щогл, брамселів, топенанту і т.д. і т.і. Тому, для любителів морського жанру рекомендується окремо.Перший закон моїх капітанів - боронити свій корабель. Другий - своїх людей. Тоді й вони захищатимуть його. Ти можеш керувати кораблем один, але сам не зможеш вийти на ньому в море. Я отримав багато задоволення, просто споглядаючи на розбудову острова. Боротьба персонажів за першість часто бувала кривава. Трохи мінусом була кількість персонажів. Також з мінусів відмічу нереалистичность пари персонажів (занадто ідеалізований Дірк, занадто спорчена Мері) та зжамкану кінцівку.PS на фото вид на Гонконгську гавань, 1868.#відгук ✅🙋