​​Збірка "Повість без назви" Валер'яна ПідмогильногоОцінка: ☀️☀️☀️☀️☀️🙋🏼‍♀️ Перечитала вдруге "Повість без назви", звернувши увагу на зовсім інші речі, ніж під час першого прочитання.І хоч повість недописана, все одно вона встигає залишити глибоке враження та дати нам декілька складних (а яких іще) персонажів та цікавих подій для аналізу. Тут і коротка зустріч з незнайомкою, яка заполоняє всі думки, і розлогі діалоги про сенс життя та мистецтво, і спогади про молодість та авантюрні поїздки.Також вперше прочитала декілька оповідань:— "На селі" відносно легенька історія про пристрасного юнака, який ще й нагримав на сонце 😁 Я ненавиджу тебе, пекуче сонце! Ти теплом своїм маниш до себе людей, вони виходять із самотніх захистів докупи і, мов зачаровані, губляться в юрбі, юрбою живуть, ніби сили свої віддають їй. Гарячими проміннями та блиском яскравим ти, сонце, єднаєш тисячі людей, і вони, безглузді, забувши про волю давню, роблять однакові рухи, співають разом пісні своїй безсилості та приниженню... День панує над людьми-рабами! — "З життя будинку" було неочікувано темне та напружене вирішення житлового питання.Класово-ворожий, та спам’ятайтеся, товаришу Вивірко! Ота жебрачка — класовий ворог! Це надто смішно. А втім, маєте рацію: класовий ворог, це в нас на кожному заводі й у кожній установі ніби штатна посада, яку хтось та повинен займати. — оповідання "Син", "Проблема хліба" та "Собака" об'єднані темою голоду. Ці оповідання зробили приблизно те саме, що свого часу зробила "Марія" Уласа Самчука — показала жахіття та нелюдські умови: як люди потерпали, а цілі родини не переживали голод. Тільки в цих оповіданнях зображено голод двадцятих років.Стара правда, що жити можна лише тоді, коли їси, прибрала в очах Тимергея якоїсь містичної рації, і, здавалось йому, він щойно спізнав її.Спершу чудним здавалось, що йому раніше потрібний шмат хліба, а потім думка.Кант і борщ. Ніцше й ковбаса.Тимергей пручався. Перші дні недоїдання силкувавсь переконати себе, що Кант йому дорожчий за ковбасу. Але через три дні облишив: міг уже сміливо кожному в вічі сказати, що для нього дорожче. — і фінальне оповідання-розрив — "Третя революція". Я знала приблизно сюжет, тож навіть думала не читати, бо боялася сильного емоційного впливу. Але прочитала, і це одне з найсильніших оповідань. Просто залишу ці цитати — як можна було написати таке близьке та до болю знайоме 100 років тому?Двадцять років він старанно упоряджав свою домівку, радіючи з кожного купленого стільця, канапи, тарілки. А тепер він домівку зовсім розлюбив. Він не бачив перед собою мети. Його мрії про піяно й невеличкий власний будинок розбила революція. Марта Данилівна смутно посміхнулась. Колись воно було, казкове спокійне життя, а тепер його й уявити важко. Хіба можна повірити,— були такі часи, коли люди вставали по теплих хатах, умивалися, пили чай, розходилися на посади. Потім обідали. Та, Альошо, життя тепер скинуло всі одежі, приліплені цивілізацією, і ствердило геть усе, що свідчили босяки, а філософи заперечували. У мене, наприклад, за два роки чисто змінився погляд на дерева. Бачу дерево й думаю — добре було б таке зрубати! Колись любив дерева зелені, живі, а тепер укохав присохлі, бо краще горять... Ксана бачила будинки з обваленими від набоїв рогами, подзьобаними від куль мурами й рясно обпалим склом. А цілі шибки обліплено смугами білого й кольорового паперу, навхрест, кривульками, мов упоряджено на це безладне свято сплюндрування. Вкотре переконуюся, що Підмогильний пише сильно та виважено, і всі його тексти не лишають байдужими та довго не відпускають після прочитання.#відгук ✅🙋🏼‍♀️