Історія Дмитра Яновського, українця, який у 18 років емігрував в США щоб робити там кар'єру в ІТ, показує різку суперечність між націоналізмом та "ліберально-ринковим" космополітизмом. Суперечність майже на рівні взаємовиключності.Він успішно вивчився в МІТ - одному з найпрестижніжих вишів США і навіть світу. Він успішно заснував в США стартап. Він ще й зробив програму для таких як він українців, які їдуть навчатись в США. Він радий там вкалувати як проклятий і спати лиш по 6 годин на добу. Заради... Заради того щоб працювати на пана-чужинця?!Ця історія втілює в собі старе прокляття: українці працюють на чужі системи замість працювати на українську націю. Сотні років українські інтелектуали підживлювали Річ Посполиту (такі як шляхтичі-просвітники Вишневецькі), Російську імперію (такі як Феофан Прокопович, який її й вигадав і підказав московському царю Петру Першому), СРСР (такі як конструктор перших в світі космічних ракет Сергій Корольов). А сьогодні "вершиною кар'єри" для деяких українських інтелектуалів вважається підживлювати своїм інтелектом США.Винні в цьому не лише молоді люди, такі як Дмитро Яновський. Винна сама система, яка всіляко виштовхує українську молодь не працювати в українській науці (і отримувати 10 тис грн, маючи ще й мінімум ресурсів на розвиток технологій), а шукати успіх деінде за кордоном. Щоб, будучи цінним фахівцем, принципово не розглядати кар'єру за кордоном - треба бути вкрай фанатичним українським націонал-технократом!Українська націонал-технократія пропонує наступне рішення:Саме держава має втілювати технократичну модернізацію. Не можна перекладати це на приватний бізнес. Перелічені в цій праці технічні ідеї та проекти в більшості своїй потребують державної участі. Замість держави дещо, звісно, могли б втілити і олігархи, якби в них було мислення бодай на рівні Ілона Маска. Але від таких як Ахметов, Коломойський, Фірташ, Пінчук та інших подібних паразитів ми цього не дочекаємось. На іноземних «інвесторів» теж годі надіятись: їм потрібні лиш наші природні ресурси.Самим же ставати олігархами-капіталістами щоб втілити це все без державної влади — сумнівна ідея. Нам доведеться буквально воювати з державою у вигляді податкової та інших контролюючих органів, які скоріш за все тупо не дадуть нам працювати. За роки незалежності України корисна роль держави з року в рік скорочувалась, заводи дерибанились і пилились, приватизувались прибутки та націоналізувались збитки. “Знизу”, не ставши владою, ми це не змінимо. Тому ми мусимо прагнути державної влади. Замість паразитарного утворення, здатного лиш збирати податки та накидати непотрібні обмеження на штиб ковідних та екошизних, ми маємо зробити державу колективним втіленням волі української нації до технократичної модернізації.2.9. Наука та науковці в технократичній державі #іт #наука #вата #база@ukrtp