Українська технократична партія | Не секрет, що дипломні роботи, курсові та інші писульки для студентів ...

Не секрет, що дипломні роботи, курсові та інші писульки для студентів та школярів в більшості випадків пишуть нейронки. Уявлення з минулого століття, що письмові роботи сприяють підготовці майбутніх вчених, вже давно перейшли в категорію псевдораціоналізму, не відповідного реальності. Але все одно українські школи та виші за старою традицією так і лишаються фабриками макулатури. Молоді люди, замість мати дієву участь в технократичній модернізації країни, марнують час та сили на написання нікому не потрібних папірців, які навіть викладачі та вчителі не факт що читають.На сторожі цього маразму стоїть стара монструозна бюрократична машина. Вона не може без папірців, адже саме в них вона вимірює як навчання школярів та студентів, так і наукову роботу науковців. І щоб показувати результат перед системою, вчені мають обов'язково писати статті в наукові журнали. Це стосується не лише української, а й світової науки, яка живе за принципом “публікуйся або загинь” ("publish or perish"): вченому, щоб робити успішну кар'єру в науці, треба писати статті в журналах, чим більшої категорії чи престижнішого квартилю - тим краще. Цінуються всякого роду наукометричні “піськомірки” на штиб індексу Хірша.Вирішення подібних бюрократичних питань з задоволенням беруть на себе такі фірми як “Академія статей”. Вони не соромлячись пропонують за гроші написання статей в журнали різних категорій та квартилів, підвищення індексу Хірша, співавторство в статтях, тези на конференціях, словом - будь-що, що може підвищити репутацію платоспроможного клієнта як вченого.Навіть написання дисертації - не питання, були б гроші. В переускладненій монструозній бюрократичній системі, заснованій на паперах, корупція квітне і пахне. З точки зору української технократії, в такій ситуації неминуче напрошується рішення перестати зобов'язувати вчених писати статті та дисертації, а також скасувати письмові роботи для студентів та школярів.Натомість, головним критерієм оцінки для вчених (і для школярів та студентів як майбутніх вчених) має бути практична компетентність. Вчений - це той хто вміє нарізати протонним пучком мікроструктури і розуміє як зробити обладнання, потрібне для цього. Вчений - це той, хто розуміє квантову механіку і знає як зробити квантовий комп'ютер, здатний бодай в деяких застосуваннях перевершити звичайні комп'ютери. Вчений - це той хто знає як зробити ядерний реактор на швидких нейтронах, екраноракетоплан, безпілотний літак вертикального зліту-посадки, авіадвигун, ракетний двигун. Вчений - це той, хто знає як правильно кріонувати мозок щойно померлої людини з тим щоб вберегти його структуру від критичних пошкоджень при охолодженні і тим самим полегшити майбутнє оживлення людини, якій належить цей мозок. Словом, вчених треба цінувати за реальними здібностями, а не паперово-бюрократичними метрикамиУривок з майбутньої оновленої (четвертої) версії ідеологічних засад української технократії. 2.9. Наука та науковці в технократичній державі.#наука #освіта@ukrtp