THEATERBUM.UKR.NET

Важлива записка з аналітичного відділу редакції:За останній рік кілька вистав отримували на цьому каналі 1 бал із 10 і переважно негативні мікрорецензії від мікрорецензентів:Це Оргія Кіборгів театру НафтаЛітня Земля УривськогоЗимовий Орландо КошкіноїТобто три дуже різні проекти — незалежний, державний, комерційнийЧого взагалі так трапляється? Невже всі ці вищезгадані вистави та робота митців які над ними важко і тяжко, і іноді навіть натхненно працювали дійсно такі екстремально погані?Насправді зовсім ні — вони зовсім не гірші ніж інший український театр, а в чомусь можливо навіть трошки мікрокраще. Просто саме ці вистави завдяки своїй помітності оприлюднюють та оприявнюють стан українського театру, його безвихідь, і те що в ньому десятиліттями ніхуя не міняється і напевно не зміниться.Ці вистави, які виходять в певний критичний момент суспільної напруги та змушують чесних та відповідальних мікрорецензенток не спати в ночі створюючи у розпачі свої тексти — це певний Ісус Христос укр театру, оскільки вони публічно змушені страждати за гріхи інших, набагато гірших укр вистав.А укр театр, як нам відомо — це колодязь в якому немає дна. Головне, щоб в його мутній воді і далі було видно хоча б декілька зірок критичної думки.ТЕАТРБУМ, квір-департамент морально-психологічної підтримки артистів та мікрорецензентів після фізично виснажливих та естетично беззмістовних потужних проектів

короткий есей в роздумах про український театр:Західні філософи та філософині наввипередки всучують студентам окуляри з різноманітними скельцями. Скельця ці зроблені зі спеціального матеріалу, що робить порожнечу невидимою, себто такою, яка здається заповненою. Протягом життя будь-яка притомна людина хоча б раз зупиниться і запитає себе: “А шо це все взагалі?”. Ті відчайдухи, що знайшли в собі сили визначити це питання непринциповим і назвали оточуюче щось симуляцією (чого?), та ті ідіоти, які навіть не розуміють суті цього питання, стали займатися мистецтвом, тобто симуляцією всередині симуляції. Театр такий підхід демонструє якнайяскравіше. Цікавість феномену українського театру лежить, перш за все, в спотвореному відтворенні і без того мертвої “системи” переживання, що носить напівезотеричний характер та давно відділилася від постаті чорнокнижника К. С. [цензура]. Перформативний поворот як обʼєднання симуляцій різних порядків не спрацював, але зробив видимим специфіку аномалії, якою є територія українського театру. Гра симуляцій та симуляцій симуляцій, симулякрів, удавання-переживання-відчуження та насамкінець істини в найжахливішому та найвульгарнішому сенсі цього слова, створила найдивніший рельєф, який тільки можна собі уявити. Це справжній Дивокрай — своєю перверсивною інтуїцією він робить маленькі студентські вистави без драматургії найщирішим проявом первісної любові до симуляції та прирікає їх на смерть (як сенсову, так і комерційну), а видовища, де формування єдиного затвердженого партією сенсу відбувається в абсолютній стерильності та бідності, стають бестселлерами та культурною спадщиною. Такий полігон українського театру працює безжальніше за європейський чи російський, його дисонанси яскравіші, його неможливо передбачити та страшно усвідомити. Зґвалтований, понівечений, воскреслий та зшитий з тисячі шматків полотен минулого і можливого, він рефлекторно тягнеться до матері, але матір в його очах розмножується, виявляючи лише порожнечу втрати.ТЕАТРБУМ, есеїстка Шурослава Чупа-Чупс

Ерік Шмідт описує майбутнє війни в FT: Українська «кіл зона». І він правий, це нова доктрина, тактика і стратегія світових війн. Після 4 років повномасштабного вторгнення позиції на лінії фронту знаходяться під постійним наглядом дронів. У 2025 росія захопила менше 1% території України. Майже все, що рухається, виявляється і знищується.Шмідт: Шанси загинути від дронів для російських підрозділів, які наступають, біля третини. Тобто, кожний третій гине. Не поранений, полонений, а гине. Але москва продовжує наступати, незважаючи на 30-35 тис. загиблих/тяжкопоранених щомісяця. Тільки людські втрати не можуть зупинити росію.Волоконно-оптичні дрони, стійкі до перешкод, атакують окопи та ліси. Зараз розробляються реактивні Шахеди. москва планує запускати до тисячі Шахедів на день у 2026.Україна відповідає дронами ISR, радіолокаційними мережами та системами ШІ, які інтегрують дані з поля бою в режимі реального часу.Рої дронів стають більш автоматизованими. Цінний персонал відводиться. «Поле бою без людей» розширюється, оскільки дрони захоплюють фронт.Шмідт: Майбутні війни визначатимуться БПЛА.Бойові дії дронів проти дронів, обмін даними в режимі реального часу, супутниковий зв'язок, дешеві мережі спектру, точне наведення GPS. Ракети на дронах типу повітря-повітря. Дешевша, масштабована сила.Після встановлення повітряної переваги дронів на зміну приходять безпілотні наземні та морські транспортні засоби.Вони приймають на себе перший вогонь. Люди слідують за ними пізніше. Зона ураження стає все більш роботизованою.Шмідт передбачає появу стіни дронів — автоматизованих систем, що контролюють кордони, як інтелектуальний електричний паркан.Попередження Шмідта Заходу: поточні виробничі потужності є недостатніми.Але тисячі балістичних і крилатих ракет з обох боків можуть призвести до патової ситуації.Володіння автономними системами та промисловий масштаб визначатимуть майбутні війни. Україна є полігоном для випробувань. Наступний конфлікт вимагатиме швидкості, обсягу та інтеграції.

У нашій редакції існує абсолютно таємний відділ популярності вистав.Про нього не пишуть у звітах і не говорять уголос, але саме там ухвалюються найболючіші рішення.Люди в цьому відділі мають надзвичайно складне спецзавдання. Це ті, хто готові витрачати тисячі й тисячі гривень, аби вирвати «Конотопську відьму»в першому ряду. І, що важливо, подивитися її не раз, не два і не три, а щонайменше п’ять. Інколи — о 13:00, о 17:00 і навіть о 00:00. А потім — довго й люто — сперечатися в чатах, хто кращий: Матюхін зі Шмальгаузена (той самий, зоолог) чи нащадок великої родини Сумських-Хостікоєвих.Це саме ті люди, які передивилися весь репертуар Богомазова і Хостікоєва, але досі не можуть визначитися, на чиєму вони боці й за яку родину на сцені вболівають більше. Вони пишуть — і пишуть регулярно — спеціальні коментарі про те, як вони люблять “Загнаного коня” в театрі Франка, як пам’ятають найкращі вистави Білоусова, і як, звісно ж, краще було на Подолі до реконструкції, без цієї незрозумілої чорної коробки. Це ті, хто ходять у театр «Колесо» і кричать «Браво!» . Ті, хто здатні сидіти три дії поспіль і ще казати: «Мало».Часто ці люди суміщають одразу кілька посад: генеральний директор, емоційно-етична комісія, театрознавці, і — так — спецагент таємного відділу. Після кожного такого театрального удару ці люди проводили всю ніч, передивляючись записи Пєтросяна,намагаючись написати йому в інстаграмі, випросити хоч якийсь безглуздий анекдот про шашлик і шавурму, щоб вижити.Вони плакали ночами. Вони десять разів за місяць перечитали Антонена Арто, бо після такого підйому хотілося або вийти у вікно, або ще раз у театр.Але вони тримались.Тримались заради нас.Але рішучою, останньою ниткою, що добила нашого експерта, стала вистава «Місто».З понеділка і до сьогодні наш агент перебував у стані глибокого переосмислення. Його трясло. Він дивився на фото Бакланова і ловив себе на думці, що театр знову перейшов межу — тілесну, емоційну, внутрішню. Напруга була такою, що слова «професійна дистанція» втратили будь-який сенс.І тут Ігор Білець зробив неможливе. Уперше за роки існування цього відділу, уперше нашому експерту знадобилася допомога.Ми витратили всі грантові гроші програми Інституту Ґете.І тепер — чесно — не знаємо, що робити далі.Нашому колезі конче необхідна допомога.Діагноз — прикріплюємо нижче.

Є кілька вічних загадок людства: хто побудував Стоунхендж, куди зникла цивілізація Майя, і як Ігор Білиць після «Невеличкої драми», «Птаха на горищі» та «Доці» спромігся поставити пластичну інтерпретацію «Міста» Підмогильного.Пане режисере, якщо у вас реально нема що їсти і чим платити за оренду, якщо вас змусили робити цю абсолютну вульгарщину під дулом продюсерського пістолета — напишіть у редакцію Театрбум. Ми скинемось. По 15 гривень з людини. На гречку, хліб і повернення професійної гідності.Щоб не бути такими критичними, ми бачили захопливі погляди деяких людей: режисерка тієї самої вистави, яка підняла свідомість суспільства і український театр на висоту шеста, – а саме вистави “Повія”; кілька дівчат, які прийшли подивитись як роздягається Григорій Бакланов; два тік-токери і один юджисі крієйтор. Срез аудиторії, так би мовити. Соціологія в чистому вигляді.Окремого захоплення заслуговує музика. До вистави не стали паритись з написанням окремого музичного супроводу, а просто увімкнули спотіфай на потрібних моментах. Згодний, я теж люблю ці треки і залюбки їх послухав: Ницо Потворно, Blooms Corda, typeled. А сцена згвалтування Надійки під трек “Всі ці фарби” особливо запав в душу.Можливо це ми такі ханжі, а може це МЦКМ – прокляте місто, після того як там розстріляли видатних діячів культури і мистецтва. Можливо то вони хочуть, щоб справжній укр театр залишився в часах Курбаса, Куліша і Зерова. А можливо ми помиляємось. І повні зали вистави піднімуть наш український дух, свідомість і поїдемо на Авіньйон всі разом. Хто зна, хто зна.Юджисі-Крієйтор Українського Відродження

Тут не буде про виставу, тут щось про інше…Тільки в мережі зʼявився перший постер вистави Картотека, так відразу і виникло питання: в Україні зникли всі художники? Шо це за страховисько вилізло? Так, методика не нова, вже робила штучна інтелігенція афіші, якби не одне але… За день до премʼєри в мережі зʼявився останній анонс вистави повністю згенерований штучним генієм, і налякало весь інтернет. Щось схоже на арт горрор, який малювали зубами. В кадрі фігурує то кістлява чорна рука, яка дригається ніби хоче вибратись із того відео, то головний персонаж постеру намагається змити руками із себе сором через участь в штучно-інтелігентному дійстві. Після такого прогріву глядачів вже з обережністю йдеш на ту премʼєру і не без причини, бо вистава на вигляд вся теж штучна.  Можливо якби режисер вкінці, вийшовши на сцену, сказав що вся вистава була згенерована через новітній вітчизняний критично-театральний штучний інтелект ЧатЖЛДК, то питань би не було, а так… нема про що говорити Віктор Іванович, особистий бібліотекар Жолдака

4 грудня у Молодому театрі відбувся допрем’єрний показ «Енеїди» від Театру Ветеранів.Це музично-пластична вистава, яку створюють чинні військовослужбовці та ветерани. Попри фізичні травми, вони працюють з тілом, рухом і власним досвідом, демонструють дивовижну силу через фізичний та перформативний театр.«Енеїда» - це шлях до внутрішнього зцілення та самовираження через мистецтво. Як наголошує художній керівник Ахтем Сеітаблаєв, це «не про акторську техніку, а про шлях довіри».“Це не театр в класичному вигляді, до якого ми звикли. Це скоріше реабілітація через інструментарій театру. Наші ветерани повернули за цей рік собі можливість гарно рухатись, гарно співати, працювати в команді, навіть не бачачи того, що відбувається на сцені, чітко знати, що вони кажуть, де кажуть, як і навіщо. Ви побачите те, як наша режисер-постановник Оля Семьошкіна, створила, на мою особисту думку, маленьке диво. Диво українського театру.” – каже зі сцени Ахтем Сеітаблаєв. Над виставою працювали: режисерка-постановниця вистави Ольга Семьошкіна (головна балетмейстерка Театру ім. Івана Франка), художній керівник Ахтем Сеітаблаєв, музиканти OPERA APERTA, художник-постановник Віктор Донцов, художниця з костюмів Олена Гресь.Відкриття продажу квитків на «Енеїду» планують на початок 2026 року, тож вистава ще попереду. ТЕАТРБУМ, відділ по роботі з ветеранами