UkrTeenScience🇺🇦

Флаваноли покращують роботу мозкуКоманда вчених з Технологічного інституту Шибаура провела дослідження, яке визначає, що користь від харчових флаванолів для здоров'я полягає в їхній здатності викликати реакції в мозку та стресових системах організму.Саме поліфеноли здатні залишати терпке відчуття після їжі. Флаваноли, які входять до них, привернули увагу завдяки своєму зв'язку зі зниженням ризику серцево-судинних захворювань та потенційній користі для мозку. Вони містяться у таких прлдуктах, як какао, червоне вино та ягоди, а дослідження пов'язують їх з кращою пам'яттю, кращою когнітивною діяльністю та захистом від пошкодження нервових клітин.Дослідження показало, що сигнальні молекули, які виділяються після споживання флаванолів, відіграють центральну роль у мотивації, увазі, регуляції стресу та пильності. Споживання флаванолів викликає фізіологічні реакції, подібні до тих, що викликаються фізичними вправами, функціонуючи як помірний стресор, що активує центральну нервову систему та посилює увагу, збудження й пам'ять.Детальніше

Як впливає бісфенол А на здоров'я чоловіків та жінок?Попередньо проведене дослідження Упсальським Університетом продемонструвало, що у дорослих щурів, яких опромінювали бісфенолом А до народження, були довгострокові зміни в активності генів, які відрізнялися залежно від статі: у самок спостерігалися патерни експресії генів, типові для самців, тоді як у самців – патерни експресії генів у самок.Бісфенол А – це штучна хімічна речовина з естрогеноподібним ефектом, яка входить до складу упаковок харчових продуктів. Хоча її заборонено використовувати в багатьох продуктах, вона все ще міститься в деяких видах упаковки.Відповідно навіть незначна кількість бісфенолу А під час раннього розвитку може мати наслідки протягом усього життя: зміни метаболізму, імунітету та ризики захворювань в залежності від статі. Щодо останнього, то у жінок спостерігається біологічний стан, подібний до раку, а у чоловіків — метаболічний синдром, стан, пов'язаний з підвищеним ризиком розвитку діабету та серцевих захворювань.Детальніше

Вчені виявили істоту, яка порушує всі відомі правила розмноженняЕполетна акула (Hemiscyllium ocellatum), що мешкає біля узбережжя північної Австралії та Нової Гвінеї, — справжній виняток у світі морських хижаків. Вона не лише одна з наймолодших акул з погляду еволюції (їй приблизно 9 мільйонів років), а й відома як «ходяча акула». Завдяки міцним, м’язистим плавцям ця триметрова риба здатна буквально крокувати дном коралових рифів і навіть ненадовго виходити з води, пересуваючись між коралами під час відпливу. Проте нещодавно науковці відкрили ще одну, не менш дивовижну особливість цієї акули — її спосіб розмноження порушує звичні біологічні правила. Дослідження, опубліковане в журналі Biology Open, показало: еполетна акула майже не витрачає додаткову енергію на відкладання яєць.Розмноження без енергетичних «витрат» Розмноження зазвичай вважається одним із найенерговитратніших процесів — достатньо згадати тривалі вагітності та невелику кількість потомства у багатьох акул і скатів. Наприклад, гофрована акула виношує малят рекордні 3,5 року. Команда дослідників із Університету Джеймса Кука в Австралії спостерігала за п’ятьма самками під час відкладання яєць. Вони вимірювали споживання кисню та рівень репродуктивних гормонів — показники, які напряму пов’язані з енергетичними витратами. Результат здивував усіх: жодного зростання енерговитрат зафіксовано не було. Акула, яка «економить» навіть на потомстві За словами керівниці дослідження Джоді Раммер, фізіологіяцієї акули настільки добре пристосована, що дозволяє їй відкладати яйця без додаткового навантаження на організм. Це відкриття важливе не лише з наукової точки зору. У багатьох видів тварин під час стресу — наприклад, через нестачу їжі або зміну клімату — розмноження стає «жертвою» заради виживання. Але еполетна акула, схоже, не змушена робити такий вибір. Надія для коралових рифів Потепління океанів і деградація коралових рифів — серйозний виклик для морських екосистем. Та здатність еполетної акули стабільно розмножуватися навіть у складних умовах дає надію, що ці тварини зможуть і надалі відігравати свою роль у здоров’ї рифів. Як зазначає співавторка дослідження Керолін Вілер, здорові акули — це ознака здорових рифів. А якщо цей незвичайний «ходячий» вид справді стійкіший до змін довкілля, у нього є шанс пережити непрості часи для океану. Джерело

Життя зароджується в момент запліднення яйцеклітини утворення зиготи. Але як з однієї клітини формується багатоклітинний організм? Ви можете сказати, що розвиток ембріона запрограмований в ДНК. Водночас сучасні дослідження доводять, що не менш важливу роль відіграє геометрія ембріона.Спочатку зигота ділиться швидко і синхронно: утворюються 2 клітини, потім 4, 8 і так далі. Згодом одні клітини уповільнюються, а інші не збавляють темпу поділу. З цього хаосу починають формуватися три шари клітин, з яких пізніше сформуються всі тканини та органи нового організму. На початкових стадіях ембріон використовує материнську генетичну програму, але на етапі утворення бластули (стадія розвитку зародка) повинен увімкнутися геном самого ембріона. Але ж хто натисне на цю кнопку?Це питання намагалися з'ясувати група вчених з Австрії на прикладі ікринок рибок даніо-реріо. Вони виявили, що розміри клітин, їх об'єми, кривизна запускають каскад подій, що впливають на розвиток і на правильну організацію ембріона. Через асиметричний поділ клітинний цикл в ембріоні протікає хвилею: клітини в центрі ембріона діляться швидше, а на полюсах повільніше.Тепер вченим залишився найвідповідальніший етап з'ясувати чи працюють ці принципи на людях. Тоді ці знання можуть створити прорив у репродуктивних технологіях та медицині. Автор: @r_yulia (Юлія Римар) Дизайнер: @cerulean_sun (Каріна Мурга)Джерела: 1,2,

Принцип глобальних обмежень для законів росту мікробівЯпонські науковці разом із колегами з Earth Life Science Institute (ELSI) при Institute of Science Tokyo відкрили новий принцип, який пояснює, чому ріст живих організмів сповільнюється при надлишку поживних речовин. Це явище, відоме як «закон зменшення віддачі», тепер отримало математичне обґрунтування.Дослідники Тецухіро С. Хатакейяма та Джумпей Ф. Ямагісі запропонували концепцію глобального обмежувального принципу для мікробного росту. Вона змінює класичне уявлення, закладене в рівнянні Монода, де ріст визначався лише одним чинником. Нова модель показує, що після усунення дефіциту однієї речовини темп росту починають обмежувати інші фактори — виробництво ферментів, об'єм клітини чи площа мембрани.Принцип об'єднує два базові закони біології росту — рівняння Монода та закон мінімуму Лібіга. Останній стверджує, що розвиток обмежується найдефіцитнішим ресурсом. Вчені описали це через модель «барила з терасами», де нові обмеження з’являються поступово зі збільшенням доступності поживних речовин.Для перевірки теорії команда провела масштабні комп’ютерні симуляції бактерій Escherichia coli, враховуючи білкові ресурси, внутрішній тиск і фізичні межі мембран. Результати передбачили сповільнення росту при додаванні поживних речовин, що збігалося з експериментальними даними, включно з ефектами кисню та азоту. Лабораторні досліди підтвердили правильність моделі.Відкриття пропонує новий підхід до розуміння росту життя без необхідності аналізувати кожну реакцію окремо. Джерело

Який вигляд мають сльози під мікроскопом?Висохлі людські сльози схожі на сніжинки або інші кристалічні структури, які мають унікальні, хитромудрі візерунки. Експерти кажуть, що в міру випаровування води солі, білки і ліпіди, що залишилися, кристалізуються, утворюючи візерунки, схожі на сніжинки.Ці візерунки різняться залежно від типу сліз — базальних, рефлекторних або емоційних. Іншими словами, хімічний склад сліз різниться в конкретний момент. Кожна висохла сльоза утворює унікальний візерунок, схожий на сніжинку або фрактал, завдяки кристалізації солей і білків. Різний рівень ліпідів, ферментів і гормонів у різних типах сліз призводить до утворення різних кристалічних структур. З наукового погляду сльози діляться на три типи. Сльози горя або щастя — це емоційні сльози. Базальні сльози виділяються безперервно в невеликих кількостях для зволоження рогівки. Рефлекторні сльози виділяються у відповідь на подразник, такий як пил, пари цибулі або сльозогінний газ. Сльози кожної з категорій містять різні молекули. Наприклад, в емоційних сльозах було знайдено гормони на білковій основі, серед яких був нейромедіатор лейцин-енкефалін — природний знеболювальний засіб. Цей фермент виділяється, коли організм перебуває в стані стресу.Оскільки структури, видимі під мікроскопом, це здебільшого кристалізована сіль, умови, за яких сльоза висихає, можуть призводити до радикально різних форм і утворень, тому дві емоційні сльози з абсолютно однаковим хімічним складом можуть мати дуже різний вигляд.Джерело: 1,

Чи знаєте ви скільки нових видів відкривають вчені щороку? А скільки всього налічується видів живих істот на Землі? Знайти відповіді на ці питання можна в дослідженні, яке спрямоване на з'ясування закономірностей темпів відкриття видів. Історія систематизації та класифікації видів починається в 1900 році завдяки шведському натуралісту Карлу Ліннею. Саме він став засновником сучасної таксономії. З того часу вчені продовжують розширювати знання про біорізноманіття на нашій планеті, документуючи нові види. Дослідники проаналізували наявні дані щодо 2 млн видів і виявили, що темпи відкриття видів продовжують зростати. Найбільший приріст описаних видів спостерігається з 2015 року, а максимальну кількість нових видів знайдено у2020 році. Це суперечить попереднім дослідженням цієї теми. Вважалося, що початок ХХ століття знаменується найшвидшим темпом опису живих організмів. Проте автори нового дослідження стверджують, що вже після 2008 року швидкість опису видів є більшою ніж у 1900 роках.Так, в період з 2015 по 2020 роки в середньому було задокументовано понад 16тисяч нових видів, з них понад 10 000 тварин, близько 2 500 рослин та 2 000грибів. Вражає, чи не так? Зараз людству відомо близько 2,5 млн видів, але справжня кількість дотепер невідома. Від початку зародження класифікації Ліннея минуло аж 300 років, але 15% від усіх відомих видів було описано лише за останні 20 років. При цьому багато організмів ще залишаються непоміченими, а кожне нове відкриття наближає нас до розуміння неймовірного біорізноманіття на нашій планеті.Автор: @r_yulia (Юлія Римар) Дизайнер: @cerulean_sun (Каріна Мурга)Джерела: 1, 2,

Щоб привернути увагу чоловіка, нявкайте сильнішеУ дослідженні, опублікованому в журналі Ethology, дослідники повідомили, що коти нявкають частіше, вітаючи чоловіків-доглядачів Команда висунула гіпотезу, що чоловікам «потрібні більш чіткі вокалізації, щоб помічати та реагувати на потреби своїх котів». Іншими словами, дослідники припускають, що багато котів дійшли висновку, що чоловіки не завжди слухають, і відповідно скоригували свою поведінку. Добровольців, які назвали себе основними опікунами своїх котів, попросили одягнути непомітну камеру та записати перші кілька хвилин після повернення додому, поводячись при цьому якомога природніше. Дослідники проаналізували перші 100 секунд відеозапису від 31 волонтера, зосередившись на першому коті, який підійшов до опікуна в будинках з кількома котами. За всіма демографічними змінними, включаючи стать і вік кота, родовідний статус і кількість котів у домі, лише один фактор був пов'язаний з частотою вокалізації: біологічна стать доглядальника. У середньому коти видавали 4,3 нявкання протягом 100-секундного вікна вітання з чоловіками та 1,8 з жінками.(Дослідники також враховували такі вокалізації, як трелі, цвірінькання, гарчання або муркотіння.) Дослідники підозрюють, що ця різниця відображає стилі спілкування. Попередні дослідження показали, що жінки, які доглядають за кішками, схильні більше розмовляти зі своїми котами та, можливо, краще інтерпретують котячі голосові сигнали, ніж чоловіки. Джонатан Лосос, еволюційний біолог з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та автор книги «Мяу кота», сказав, що гіпотеза правдоподібна, але лише за умови виключення конкуруючих пояснень.Джерело

Всі мови на Землі підкоряються єдиному законуСучасна лінгвістична статистика вказує на існування суворого математичного фундаменту, спільного для всіх мов планети. Центральне місце у цьому дослідженні посідає закон Ципфа, названий на честь лінгвіста Джорджа Кінгслі Ципфа, який ще вісім десятиліть тому виявив дивовижну закономірність: частота вживання будь-якого слова в тексті є степеневою функцією його рангу в частотному словнику. Математично це виражається формулою f(r) ∝ 𝑟 𝛼, де частота слова обернено пропорційна його порядковому номеру в рейтингу популярності. На практиці це означає, що найбільш вживане слово в мові, наприклад англійське «the» або українське «і», зустрічається вдвічі частіше, ніж друге за популярністю слово, втричі частіше, ніж третє, і в чотири рази частіше, ніж четверте. Ця послідовність зберігає свою точність протягом напрочуд довгого списку лексем, перетворюючи живе мовлення на впорядковану статистичну систему. Цей закон не є особливістю окремих мовних сімей, він виявляється універсальним кодом, що пронизує англійську, хінді, мандаринську, іспанську та сотні інших. Закон Ципфа діє навіть у текстах, які людство досі не змогло розшифрувати, зокрема у таємничому рукописі Войнича, що підтверджує його фундаментальну природу, незалежну від семантичного змісту. Статистичний аналіз великих літературних праць, від «Гамлета» Шекспіра до наукового трактату Чарльза Дарвіна «Про походження видів», демонструє незмінну відповідність цьому правилу. Така математична точність ігнорує значення слів та контекст, підпорядковуючи інтелектуальну діяльність сухому розподілу ймовірностей. Попри десятиліття досліджень, наукова спільнота досі не має єдиного пояснення причин виникнення цього ефекту. Сам Ципф висунув гіпотезу про «принцип найменшого зусилля», згідно з яким мовці прагнуть мінімізувати когнітивне навантаження, використовуючи обмежений набір знайомих слів, тоді як слухачі вимагають точності, яку забезпечують рідкісні терміни. Таким чином, закон є результатом еволюційного балансу між ефективністю передачі інформації та енерговитратами мозку. Джерело

Історики переглянули дату виникнення Македонського царстваДата виникнення Македонського царства виявилася значно пізнішою, ніж вважали понад сто років, що змушує переглянути ранню історію однієї з найвпливовіших династій античності. Традиційно початок держави Аргеадів пов’язували з серединою VII століття дон. е. спираючись на «Хроніку Євсевія Кесарійського», яку визначали як «пізньоантичний перелік правителів і тривалості їхніх правлінь». Історик Вільям С. Грінвольт і археологиня Васілікі Саріпаніді зіставили письмові джерела з матеріальними даними. Вони зосередилися на добре задокументованому періоді 495–310 років до н. е. Це дозволило уточнити реальну тривалість правлінь македонських царів. Виявилося, що вона становила в середньому 11–13 років, а не понад два десятиліття. «Раніше прийняті терміни правління виглядають малоймовірними з огляду на політичну нестабільність епохи», зазначають автори. Після вилучення сумнівних або політично сконструйованих постатей хронологія зазнала змін. Заснування царства слід датувати близько 575 року до н. е. Це на 75 років пізніше за усталену версію. Вирішальним аргументом стали похоронні практики. Саріпаніді проаналізувала «похоронні обряди», тобто «ритуали, що відображають соціальну і політичну організацію спільнот». До приблизно 570 року до н. е. вони залишалися типовими для залізного віку. Ознак централізованої влади не простежувалося. Близько нової дати відбувається різкий злам. З’являються багаті поховання, маркери статусу і військової еліти. «Цю зміну можна описати як день і ніч», підкреслюють дослідники. Саме тоді формується структура, яку вже можна назвати державою. На ранньому етапі Македонія нагадувала «складне вождівство», тобто «політичну систему з локальними елітами без повної централізації». Повноцінний державний апарат виник пізніше. Витоки імперії Олександра Великого тепер виглядають інакше.Джерело