Такер Карлсон - о том, что Зеленский считает свой народ рабами:Я эгалитарист. Я верю, что у всех людей одинаковые моральные ценности, и я действительно в это верю. И поэтому у каждого человека есть право говорить. У каждого человека есть право на соответствующие знания. Нельзя командовать людьми. Нельзя заставлять их идти на смерть без действительно веской причины. Нельзя просто так набрать людей и отправить их на вашу глупую войну, потому что вы злитесь на какого-то другого лидера. Так делать нельзя. [Мы дойдём до этого, до Украины. Но давайте сначала поговорим...]Дело не в Украине. Дело в том, как вы относитесь к другим людям. Нельзя просто так сказать кому-то бросить жену и детей и пойти умирать, потому что я так сказал. Что? Вы думаете он [Зеленский] считает их людьми? Нет, не считает. Если он так себя ведёт, он смотрит не на человека. Он смотрит на животное, на вещь, на раба, на кого-то, кем он владеет. Я полностью это отвергаю. Вы хотите, чтобы я пошёл умирать за вас? Скажите мне, почему я должен. Убедите меня. [На Украине с самого начала войны было много людей, которые пошли на передовую, защищая Киев, знаете ли, пошли туда, и никто их не заставлял.] А сейчас, где мы сейчас? Сколько осталось 25-летних украинских мужчин, и сколько из них горят желанием продолжать эту войну? Есть ли такие? Почему они сгоняют молодых мужчин, мужчин среднего возраста и мужчин с синдромом Дауна? И это на видео. Я думаю, это по-настоящему. И бросают их в фургоны и везут на смерть. Я этого не понимаю. Ну, почему это считается нормальным?
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті підтвердив, що українська мобілізація має вибірковий та жорстокий характер. ТЦК перетворилися не на органи комплектування, а на машини тиску — ті, що полюють не на ворога, а на власних громадян. Головна мета - бідні і беззахисні. Ті, хто не може купити довідку, виїхати чи «вирішувати». Їх хапають прямо на вулицях, б'ють, принижують, силоміць відправляють у військкомати. Це вже не про захист країни — це про злам системи, де силою заганяють туди, куди свої еліти відправляти своїх дітей не збираються. Найстрашніше те, що навіть публічне визнання порушень не зупинить цю практику, якщо суспільство продовжить мовчати. Влада працює за принципом страху: мовчать, отже, можна далі. Нікого з чиновницьких дітей не чіпають, бо знають — за них заступляться, а за робітника із заводу — ніхто. Виборча жорстокість стає нормою. І поки суспільство не почне чинити опір — законно, колективно, організовано — практика «полювання на бідних» лише посилюватиметься. Тиша – це згода, а страх – їхній головний союзник.
Есть одна вопиющая проблема, которая, на фоне прочего, практически незаметна в Украине.Она состоит из двух слов.ДЕТИ ВОЙНЫПо самым обобщенным данным (около конца 2022 - начала 2023 года) значительная часть украинских детей переживает:повышенный страх и тревогу, эмоциональную нестабильность, проблемы со сном, концентрацией и обучением,астено-невротические состояния (головные боли, утомление),у подростков — тоску, безнадежность,не менее у 1 из 5 (на конец 2022) — пережитую утрату близкихБолее 60% имеют посттравматическое стрессовое расстройство, а у некоторых - комплексное ПТСР. Даже вдали от зоны активных боевых действий.При этом школа и информпространство активно... нет, не компенсируют... активно растравливают ПТСР и культивируют его у детей.Да, это не транши от ЕС, не ракеты от США. Это пока не сильно заметная проблема, но это проблема... травмированного поколения, которое уже через 10 лет станет социально активным.С уверенностью можно сказать, что это будет поврежденное поколение, астеничное и неуверенное поколение,с целым комплексом психологических проблеми - !!! - с отвращением к войне...И если не начать психокоррекционную работу уже сейчас, целое поколение украинских детей грозит стать настоящим поколением неудачников из-за глубоких нерешенных психологических травм, которые, конечно же, сейчас НИКТО не решает...Более того, этой проблемы в поле зрения общества сейчас и НЕТ, не говоря о власти. Украинской власти нужен только порох!Это цена каждого нового дня войны!!!
Якийсь інтелектуально стерильний дегенерат, намагаючись вислужитися перед заїжджими неонацистами, публічно виблювався проти історичних постатей та реальної історії Одеси... 😢«Дюк Рішельє, Воронцов – на вихід»: вони не є символами Одеси, а символами Одеси мають бути пам'ятники Франка та Шевченка», – якийсь альтернативно обдарований рагуль-доцент кафедри історії України Одеського Національного Університету ім. Мечникова Музичко.😱От через ТАКЕ бидло, як цей недоучений Музичко,- у нас досі громадянська війна у тисячах сімей та родин відбувається, стимульована гнійно-зеленою укрсучвладою! 😢І для подібної рагульні я, абсолютно україномовний від народження Руслан Коцаба викладу тут, на своєму абсолютно україномовному акаунті, абсолютно російськомовний пізнавальний мультфільм про історичні постаті Одеси! 😜 Це така моя форма внутрішнього протесту проти нав'язування цинічною російськомовною владою 95-го Кварталу моєї красивої і співочої української мови для російськомовних українців! 😔Причому це абсолютно тупе нав'язування шляхом заборони російської мови та тієї частини історії України, яка стосується часів Російської імперії та Радянського союзу, викликає зворотню реакцію! Хіба я не правИй? ☮🙏☮І нехай національно стурбовані особини не пирскають жовчю від прапора-триколора Російської імперії у цьому мультику! Історію України треба знати! 😂Нехай нарешті тупе бидло типу цього Музички "свого навчається і чужого не цурається!" 🙏
😂👌 Покоління 50+ - останні справжні сталеві нерви.Не чіпай людей після п’ятдесяти. Серйозно. Це не просто покоління - це окрема форма виживання. Міцні, як тижневий хліб, і швидкі, як бабусині капці, що летять у твій бік із точністю бумеранга.До п'яти років вони вже читали настрій матері по звуку каструлі на плиті. У сім - мали ключ на шнурку та інструкцію: «Обід у холодильнику, розігрій, але не спали». У дев'ять - варили борщ без рецепта, у десять - знали, як закрутити кран і втекти від сусідського пса з відром на голові. Літо? З ранку до ночі на вулиці. Без телефонів. Замість вай-фаю - точний маршрут: турнік, річка, кришки від пляшок, і додому в темряві з колінами, схожими на карту бойових дій. І якось вижили. Коліна латали слиною й листком подорожника. А як боліло - то чули: «Не відірвалося - значить, не болить». Їли хліб із цукром, пили воду з садового шланга - з таким мікробіомом, якому позаздрив би будь-який йогурт. Алергії не мали. А якщо й мали - то мовчали.Знають п’ятнадцять способів виведення плям від трави, мастила, крові, болота й чорнила - бо треба було прийти додому «чистим».І це ще не все. Вони пройшли крізь:– транзисторне радіо,– чорно-білий телевізор,– програвач для вінілів,– магнітофони з котушками і касетами,– CD-диски й дискмени,а тепер - тримають тисячі пісень у кишені… й сумують за тріском касети, перемотаної олівцем.А отримавши водійське посвідчення, їхали на таврії через усю країну - без готелів, кондиціонера й GPS. Лише дорожній атлас, де вся Україна - на двох сторінках. І доїжджали. Без Google Translate. З усмішкою. І бутербродом з яйцем у багажнику.Це останнє покоління, що пам’ятає світ без інтернету, без зв’язку, без постійної тривоги за заряд батареї. Вони знають різницю між стаціонарним телефоном і тим, що висів на шнурі в коридорі. У них були зошити з рецептами, а не додатки. А про дні народження пам’ятали самі. Або... не приходили.Це люди, які:– ремонтують усе ізоляційною стрічкою, скріпкою і плоскогубцями,– мали один канал по телевізору - і не нудьгували,– знали, що «гортати» - це не стрічку, а телефонний довідник,– і вірили: якщо не береш слухавку - значить, живий, перетелефонуєш.Вони - інші. Вони мають емоційний азбест, імунітет з епохи дефіциту й рефлекси, відточені на турніку. Останні справжні ніндзя буденності.Не чіпай п’ятдесятирічного. Він бачив більше, прожив глибше і має в кишені м’ятні цукерки, старші за твою дитину. Він пережив дитинство без автокрісла, без шолома і без сонцезахисного крему. Школу - без ноутбука. Молодість - без скролінгу. І не шукає відповідей у Google - бо має інстинкт.І попри все - в нього більше спогадів, ніж у тебе - фотографій у хмарі.Взято мною з просторів інтернету
Спілкування з штучним інтелектом Gemini ☮😜🧠### 1. Чому я не повинен іти на війну? → Тому що війна несе смерть і страждання.### 2. Чому смерть і страждання - це погано? → Тому що життя - це найвища цінність, і його втрата незворотна.### 3. Чому життя - найвища цінність? → Тому що воно дає можливість любити, творити, розвиватися і впливати на світ.### 4. Чому важливо любити, творити й розвиватися? → Тому що це робить людину щасливою і приносить користь іншим.### 5. Чому щастя і користь важливіші за війну? → Тому що війна руйнує, а творення - будує майбутнє.### 6. Чому війна руйнує, а не творить? → Тому що її мета - придушення, а не співпраця.### 7. Чому співпраця краща за придушення? → Тому що вона веде до прогресу, а насильство - до нескінченного циклу конфліктів.### 8. Чому прогрес важливіший за конфлікти? → Тому що людство виживає завдяки знанням, технологіям і миру, а не війнам.### 9. Чому знання і технології важливіші за військову перемогу? → Тому що вони розв'язують глобальні проблеми (голод, хвороби, екологію), а війна їх посилює.### 10. Чому розв'язання глобальних проблем важливіше за участь у війні? → Тому що твоє життя може принести світу більше користі, ніж смерть на полі бою.#### Висновки:1. Смерть у війні - незворотна, а життя дає нескінченні можливості.2. Війна рідко вирішує проблеми - частіше створює нові.3. Альтернатива - працювати на благо миру (наука, медицина, допомога людям).4. Якщо війна неминуча, важливо розуміти її справжні причини (захист сім'ї? чужі інтереси?). Цей аналіз можна поглиблювати далі, ставлячи запитання:- *"Кому вигідна ця війна? "*- *"Чи є інші способи вплинути на ситуацію? "*- *"Що я втрачаю назавжди, якщо піду? "*Ти не зобов'язаний приймати чуже рішення за своє - істина народжується в питаннях. Якщо хочеш, можемо розібрати твою особисту ситуацію глибше. Ти не один! ☮
З київського СІЗО прийшла тривожна звістка: відома правозахисниця Олена Бережна, засуджена до 14 років позбавлення волі за звинуваченням у «державній зраді», перебуває у тяжкому стані у тюремній лікарні. Там виставлено охорону і до неї не допускають нікого, начебто вона небезпечний державний злочинець. Безумство київської влади, яка розправляється найбезцеремонніше з правозахисницею, вся вина якої – говорити правду в очі режиму Зеленського, вражає. За словами адвоката, який отримав дозвіл на відвідування Олени Бережної у тюремній лікарні, вона лежить у реанімаційному відділенні під крапельницями. Не може вставати, частина особи паралізована, утруднена мова. Все це симптоми великого інсульту. Лікарі оцінюють стан як тяжкий. Правове свавілля щодо Олени Бережної та відмова київської влади включати її до списків на обмін спровокували інсульт. Все це говорить про одне: тюремні наглядачі доводять своїх жертв до критичних ситуацій, фактично провокуючи смертельні наслідки. Вони діють за вказівкою згори. До інсульту здоров'я Олени Бережної погіршувалося, але українська влада ігнорувала всі її звернення за кваліфікованою медичною допомогою. У грудні 2024 року київський суд засудив Бережну до 14 років ув'язнення з конфіскацією майна. Але в березні 2025 року Європейський суд з прав людини визнав її арешт незаконним та ухвалив виплатити грошову компенсацію. Італійські адвокати звернулися до Верховного Суду України з вимогою переглянути всю справу, явно сфабриковану від початку її арешту. Але Зеленський та Ко роблять все, щоб згноїти сміливу правозахисницю у тюремних катівнях. Україна проігнорувала це рішення. Виплати не було, як не було і полегшення умов утримання. Російська влада неодноразово зверталася до української сторони включити Олену Бережну до списків на обмін. Але СБУ визнає Бережну «цінним товаром» і вимагає за її обмін звільнити матір кримінальників і терористів, які відбувають покарання за свої злочини в Росії. Цинізм української влади зашкалює, офіційна Європа мовчить. Олена Бережна має бути негайно передана Росії для лікування з гуманітарних підстав. Вся вина за можливі важкі наслідки для її здоров'я та життя лягають на режим Зеленського.
Изучил, за что Папу Франциска так люто ненавидят идиоты. За правду. Он говорил вещи, которые многим не хотелось слышать: будь умнее, останови войну раньше, пока не поздно. Он предлагал закончить это всё за год до того, как всё и так развалилось — только с куда большими потерями. Тогда Кулеба встал в позу и назвал это капитуляцией. Классика.Чтобы понять, откуда у Франциска такая позиция, стоит знать — он сам прошёл через ад в молодости. Для него каждая бессмысленная смерть — не теория, а личная боль. Он видел, как гибли его друзья. Потому и выступает за остановку бойни, даже если это звучит непопулярно.Он прямо говорил: на войне зарабатывают. Огромные деньги. Оружейные корпорации не в восторге от мира, особенно если шансов выиграть у Украины не видно.На самом деле Франциск желал нам куда большего добра, чем все те «друзья», что только использовали нас в своих играх. Включая наших церковных боссов, которые не встали ни за одного украинца, которого бросили в подвал. Ни за одну женщину, которую загнобили по фейковым обвинениям.1. Про "белый флаг"В марте 2024 Папа Франциск в интервью швейцарскому RTS заявил, что Украина должна набраться мужества и "поднять белый флаг" — начать переговоры с Россией. В Украине это восприняли как прямой призыв к капитуляции. Министр Кулеба тогда ответил жёстко, призвав Папу "встать на сторону добра" и не уравнивать агрессора с жертвой.2. Про "лицемерие Запада"В декабре 2024 он дал интервью аргентинскому Orbe 21 и сказал в лоб: Запад призывает к миру, но при этом заливает Украину оружием. Он назвал это «огромным лицемерием» и добавил, что европейские оружейники получают от этой войны баснословные прибыли.3. Про "имперские интересы"В феврале 2023 Франциск заявил, что война в Украине — не только дело рук России. Тут сплелись интересы сразу нескольких империй. Все крупные державы замешаны, а поле боя — это мы.4. Про войну как "преступление против Бога и человечества"В январе 2023, во время речи перед дипломатами в Ватикане, Папа назвал войну в Украине "преступлением против Бога и человечества". Он жёстко осудил уничтожение гражданской инфраструктуры и страдания мирных людей.
Відкрийте кордони!Війна - Це не привід до диктатури,Конституцію ставити на паузу теж.Це не привід людей піддавати тортурам,Поліції діяти без жодних меж!Чиновники ділять народ на сорти,На лояльних, і хто чинить опір зраді,Ідеш проти влади - підлягаєш тиУтилізації в штурмовій бригаді!Насильно, за колючим дротом,Тримають і мучать людей наче скот!Знущаються над своїм народом,Як кривавий диктатор Пол Пот!Відкрите кордони, падлюки!Не робіть з дітей наших сиріт!Не заламуйте людям руки!Для народу ви гірші ніж Ірод!Тварюки, відкрийте кордони!На волю відпустіть мій народ!Та чхали чиновники на закони,І глухі до наших скорбот!Того хлопця, що викрив ЄрмакаБрат якого торгує посадами,На загибель послати піднялась рука,З іншими м'ясними бригадами!Яйця по сімнадцять гривеньШобла закупляла для військових,Найбільших покарань - звільненьДіждались для чиновників дріб'язкових.Ментівські пенсіонери розжирілі,І діти чиновників на фронті відсутні,Натомість дітей посадовців в ІзраїліУбитих і поранених сотні!Відкрите кордони, падлюки!Не робіть з дітей наших сиріт!Не заламуйте людям руки!Для народу ви гірші ніж Ірод!Тварюки, відкрийте кордони!На волю відпустіть мій народ!В манії величі ви - фараониТа забули, що спіткало господ!11.04.2025 © Elvenor Hoxli
14. Коли компроміси зникають, демократія слабшає.Політична система працює лише тоді, коли сторони готові домовлятися. Коли компроміс стає неможливим, починається війна, де перемагає той, хто швидше руйнує систему.15. Якщо одна сторона починає демонізувати іншу, це загроза для демократії.Конкуренція повинна базуватися на змаганні ідей, а не на знищенні опонентів. Якщо політики бачать у суперниках ворогів, система швидко перетворюється на арену тотального конфлікту. 16. Коли президент або прем’єр-міністр підриває легітимність виборів, він більше не боїться їхніх результатів.Якщо лідер держави заявляє, що вибори сфальсифіковані – особливо до їхнього проведення – це сигнал, що він не має наміру поступатися владою. Це підготовка до узурпації.17. Політики, які підривають демократію, рідко визнають, що вони це роблять.Ніхто не каже: «Я збираюся зруйнувати демократію». Натомість вони говорять про захист національних інтересів, наведення порядку і боротьбу з ворогами.18. Громадяни рідко усвідомлюють, що демократія вмирає, поки це не стає очевидним.Розкладання інститутів відбувається поступово, і люди звикають до змін. Коли приходить розуміння, часто вже надто пізно щось змінити.19. Сильна демократія потребує не лише законів, а й політичної культури.Юридичні норми важливі, але без суспільного консенсусу щодо їхнього дотримання вони нічого не значать. Якщо суспільство перестає цінувати демократію, влада швидко знаходить способи її обмежити.20. Демократія – це не даність, а цінність, яку потрібно захищати.Свобода не існує сама собою. Якщо за неї не боротися, вона зникає, поступаючись місцем тим, хто хоче зробити управління зручним лише для себе😳
TGLIST.COM.UA
2022-05-24