Telegram statistics channel - @ukrainiantraveler

✅ МиколаївРушаймо до моря, в чудовий Миколаїв 🌊А ні, стоп, зараз про інший Миколаїв — той, що на Львівщині. Місто, де мешкали неандертальці, Білі Хорвати та точились запеклі бої Першої Світової. Але про все по порядку 👇Грот Прийма посеред лісу треба ще пошукати. Тим паче, ввечері, як це робив я — ще та задачка з зірочкою*. Нормально так сховалися залишки мисливського поселення 30-20-х тисяч років до нашої ери, де знайшли вперше на Галичині кістки давньої людини-неандертальця. Крім того, в печерах гроту знайшли чотири кам’яних гостроконечники, залишки перепаленої деревини та кістки кам’яного ведмедя, який був здобиччю для тодішніх людей. Також унікальним є печерний храм Білих Хорватів 9-10 сторічь. Це декілька паралельних тунелів різної довжини, з'єднаних між собою у різних місцях. Виходи з них ведуть на зовнішню терасу з якої відкривається чудовий вид. ✍️ Трохи історичної довідки, щоб зорієнтуватися, хто це такі взагалі були: слов'янське плем'я, яке жило у 6–10 сторіччях на території південного заходу Польщі, півночі Чехії, України та частково на сході Німеччини. Проте, на територію сучасної Хорватії вони прибули аж у кінці 13 сторіччя. Історики стверджують, що Білу Хорватію не слід розглядати як якусь конкретну країну, а простір, який населяли більш чи менш пов'язані між собою слов'янські племена, які дотримувались язичницьких вірувань. 👋 Якщо тут є історики, поправте мене: @IhorrrrrДо речі, зокрема вищезгадані печери використовувались і під час Першої Світової 🪖Також збереглися й інші руїни лінії оборони. Ще до початку війни у 1914 році австрійці почали будівництво укріплень на лінії Розділ-Верин-Миколаїв-Дроговиж. Наприкінці серпня 1914 року розпочались запеклі бої. Спроби австрійців утримати Миколаїв у своїх руках закінчились поразкою. Зараз тут залишились дві підземні кімната, сходи та бійниці з гарним виглядом на навколишні пагорби.

✅ Жовква🏰 Нагадаю, що в широкий туристичний маршрут «Золотої підкови Львівщини» входять Олеський, Підгорецький, Золочівський, Свірзький, Жовківський, Старосільський та Поморянський замки. В останньому, я на жаль, ще не встиг побувати, тож тут на каналі ви можете знайти розповіді про всі твердині, окрім тої, що в Поморянах. В Жовкві замок збудували у 1605 році на замовлення тутешнього правителя Станіслава Жолкевського. Завдяки реалізації архітекторами всіх задумів, замок одразу став осередком господарського, політичного, культурного життя міста, надійно захищаючи місцевих жителів від загарбників. У мурах було чотири міські брами — Львівська, Туринецька, Краківська і Звіринецька. До сьогодні дожили тільки дві останні, але Краківську все ж перебудовували у 1990 році після її руйнування «совєтами». У брамах розміщувались механізми звідних частин мостів. Перед брамами робили земляні насипи, далі — рів, наповнений водою. Взагалі, Жолкевського можна сміливо називати батьком Жовкви, адже він володіючи Винниками, які було селом, не просто замовив будівництво на цій місцевості власного замку і закрився від людей, а розбудовував сучасне зручне місто з інфраструктурою для розквіту всього простору навколо. Будівництво Жовкви велося за зразком «ідеальних міст» вимріяних італійськими архітекторами. Так завдяки такому розвитку, у 1603 році було отримано ще й Магдебурзьке право. Після смерті Станіслава у 1620 році в битві під Цецорою, замок, як і вся Жовква, переходить дружині, а через 4 роки — їхній доньці Софії, а потім і онуці Теофілі, матері Яна ІІІ Собеського, за часів правління якого у головної Жовквівської будівлі починається нове життя. Замок стає вже не оборонною спорудою, а королівським палацом-резиденцією: збільшили габарити більшості вікон, на які встановили нові білокам'яні різьблені обрамлення, трофеї, привезені з військових походів, поповнили мистецьку колекцію, бібліотеку, зібрання зброї. 🌳 Біля палацу квітнув парк зі звіринцем, в якому розводили, зокрема оленів, зубрів і сарн. У середині 18 сторіччя остання представниця роду Собєських перед своєї смертю продала палац та навколишні землі Михайлу Казимиру Радзивіллу. Новий власник розширив свої володіння, але недовго встиг потішитися цьому, адже вже у 1762 році помер. З цього моменту палац починає занепадати. У 1915 році під час війни твердиня ще й була майже повністю спалена російськими військами. Коли тут панували поляки перед Другою Світовою, вони намагалися трохи реставрувати замок-палац, але не встигли, адже у 1939 Жовкву окупували вже «совєти», а замість реконструкції створили у замку в'язницю 😡Після війни сюди заселили совєтських офіцерів і до 2003 року тут фактично був житловий комплекс, уявіть собі.Продовження розповіді про Жовкву чекайте на наступному тижні 🔜

✅ Старе село🏰 Ну що ж, повертаємось до замків «Золотої підкови Львівщини».Старосільський замок оповитий не тільки містичними історіями, як майже всі будівлі такого типу, а й має й історичні неточності 👇 1️⃣ Згідно з деякими версіями, твердиню, руїни, якої зараз тут височіють, побудували у другій половині 16 сторіччя, як весільний подарунок князю Василю Костянтину Острозькому від Яна Тарнавського — коронного гетьмана. 2️⃣ За іншими твердженнями, замок у Старому селі збудували в середині 17 сторіччя. 💯 Одне можна сказати точно — це найбільший замок Львівщини. Його площа — 2 гектари. Закладався у стилі пізнього ренесансу. Висота стін досягала 8 метрів і завершувалася аттиком. Фронтони шести башт прикрашалися бароковою різьбою в камені, яка збереглася до наших днів на східній вежі. Крім твердих кам'яних стін, на шляху до замку було багато боліт. Для додаткового захисту використовувалися земляні укріплення — бастіони з ровами, що заповнювалися водою, що дозволяло доволі безболісно відбивати атаки козаків та турків. На початку 18 сторіччя новий власник Адам Микола Сенявський ще й перевозить сюди збройний арсенал, раніше розташований у Львові. У 1809 році замок отримують у володіння Чарторийські-Потоцькі. Стає трохи спокійніше і в замку з’являється, як зараз би сказали «крафт»: броварня, винокурня, а також склади для зберігання зерна. Чи це просто збіг, чи пов’язані речі з тим, що витрати на розбудови таких інфраструктурних об’єктів не виправдали себе, але далі замок починає занепадати.🤬 А вже «совєти» за звичкою «добили» культурну спадщину, використовуючи територію замку, як складські приміщення колгоспу.😢 Правда, й за Незалежності він нікому особливо не цікавий, окрім туристів, які заїжджають поглянути на руїни, поки вони ще стоять.

✅ СтрийХоч площа всього міста — 16.95 км², але історія дуже давня і велика. 🗓 У 1431 році отримує Магдебурзьке право. Правда, вже за 3 роки, через політичні зміни, цей титул у міста ненадовго забирають, але у 1460 році повертають.🗓 У 1523 році Стрий був знищений набігами татар, через що будується Стрийський замок, який проіснував до 18 сторіччя. І, хоч місто за поляків у середині 18 сторіччя нормально так розвивалось, часи, як ви знаєте, були такі, що стабільністю не особливо відзначались. 🗓 І от, у 1648 та 1652 роках Стрий було знищено та спалено через козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького, а далі вже й татари постарались у 1699 році. Після цього йшли доволі спокійні часи (якщо не враховувати потужні міські пожежі), проте не надто перспективні. 🗓 Хоча, от наприкінці 19 сторіччя у Стрию з’явились невеликий чавуноливарний завод Верштайна, завод по випуску обладнання для нафтодобувної промисловості, деревообробні заводи, сірникова фабрика «Ватра», три парових і шість водяних млинів, десятки майстерень. 🗓 Проте, 17 квітня 1886 року — найбільша пожежа за всю історію Стрия. 🗓 З початком Першої світової війни Стрий стає місцем народження легіону Українських січових стрільців. І знов сумні часи: з 8 вересня по 19 жовтня 1914 року і з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915-го Стрий було окуповано російськими військами. 🗓 Потім він потрапляє під панування Австро-Угорщини, яке тривало до листопада 1918 року. 🗓 1 листопада 1918 року місто увійшло до складу ЗУНР. 🗓 За результатами підписання Ризького договору у 1921 році Стрий у складі Західної України — під владою Польщі. 🗓 У 1920–1930-х роках місто було одним із найактивніших осередків УВО й ОУН. 🗓 За Пактом Молотова — Ріббентропа, 1939 року Стрий анексований «совєтами», а у липні 1941 року червона окупація змінюється нацистською і 5 серпня 1944 року — знов до пазурів комуністичних загарбників. 🇺🇦 14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України, хоча по факту, до Незалежності це вже було, правда, впродовж лише року, якраз за часів ЗУНР. Якщо чесно, то саме я прямував сюди виключно заради музею-садиби Степана Бандери, тож інші пам’ятки провтикав, перепрошую 🫣Цей будинок належав його дідові, і в ньому Степан Андрійович жив з 1919 по 1927 роки. З оригінального залишились стіл, сервант, шафа, бамбетль (лавка-ліжко) та унікальні історії та факти, які я особисто не знав до цього.

✅ ДрогобичУ 14 сторіччі ще не було нафто-газових магнатів, адже люди так активно не використовували ці природні ресурси для своїх потреб. А от сіль — ще й як. 💰 І завдяки цьому скарбу, місто Дрогобич якраз свого часу стало одним з найзаможніших. 😳 Починалось все 15-20 мільйонів років до наших днів, коли на Галичині було море. Разом з тектонічними змінами воно зникало, натомість з’являлись гори, далі — тутешні мешканці, а після — вже солеварня, яка брала з надр Землі ропу, насичену сіллю від колишнього моря і перетворювала її шляхом виварювання на те, що є обов’язковим інгредієнтом на нашому столі…і робить так досі, не зупиняючи підприємство ні на мить. 😮 Солеварня є найстарішим діючим підприємством в Україні і одним з найстаріших у світі. Уявіть, приміщення тутешньої шахти побудоване у 1473 році і технології майже не змінюються, навіть виварку роблять на дровах. Так, все зараз виглядає, як руїни, але колись ця справа дійсно приносила колосальний прибуток, архітектурний відбиток чого можна побачити і у самому місті. За «совєтів» і далі вже зі спадком — за часів Незалежності був занепад через нерентабельність. Ось наприклад сухі, як сіль, цифри: до повномасштабної війни тут видобували лише 660 тон на рік, в той же час у Соледарі — 2 мільйони тон. Після окупації міста на Донеччині, у Дрогобичі збільшили видобуток втричі, але це все одно крапля в морі (на ринку). ❤️ Але вся сіль тут — в людях. Саме вони зберегли підприємство, попри війни, окупації різними державами і скрутне економічне становище, та на щастя, додумались водити сюди екскурсії. Хоч, все виглядає дуже занедбано, ви точно будете вражені, адже люди, люди і ще раз люди, які в усіх сенсах дихають своєю справою, справляють фантастичне враження і закохують в це місце.Як я вже казав, дрогобицька сіль озолотила місто. ✅ У 15 сторіччі тут з’являється ратуша (правда, сьогоднішня — з 1927 року), на вежу якої ви можете піднятися, щоб зрозуміти, куди вам прямувати далі, ще й мапу вам дадуть.А дивитися тут є на що:✅ Хоральна синагога 1865 року. У часи Другої світової війни приміщення слугувало конюшнею, опісля тут розміщувався спочатку склад тканин, згодом солі, а потім меблева крамниця. І лише на початку 1990-х років синагогу повернули місцевій єврейській общині.✅ Костел святого Варфоломія. Побудований у 16 сторіччі, але як і багато святинь під час совєтської окупації був складом. Біля нього встановили пам’ятник Юрію Дрогобичу (Котермаку), який був видатним астрономом і вчителем Коперника. ✅ Собор Пресвятої Трійці, побудований на початку 18 сторіччя. ✅ Церква Святого Юра. Це найкраща з дерев’яних церков, які я бачив. По-перше, тут збереглися розписи та іконостас, які створив у 17 сторіччі видатний майстер Стефан Медицький. По-друге, це дві церкви під одним дахом. Більше одної літургії в один день не можна проводити, то за хорами на другому рівні храму вирішили поступити неординарно, і створили ще одне приміщення, так вже було все окей. ✅ І насамкінець раджу прогулятися вулицями Шевченка та Січових Стрільців, де й жили ті самі соляні магнати. Їхні колишні маєтки там хоч і не в ідеальному стані, але архітектура така, що стає зрозуміло, що у цих людей не лише були гроші, а й смак. До речі, саме на вулиці Шевченка, 23 жив також і бургомістр (міський голова) Дрогобича Раймонд Ярош, який і надав оздоровчу і туристичну місію Трускавцю.

✅ ТрускавецьЯкщо вже сказав 🅰️, треба казати і 🅱️. Якщо вже розказав про Моршин, варто згадати і про Трускавець.💦 Так, на Львівщині є ще один дуже відомий бальнеологічний курорт, куди приїздять вже з іншими скаргами на здоров’я або ж на профілактику. Вода «Нафтуся» стимулює виведення дрібного каміння та піску з нирок, жовчного міхура, зменшує здатність організму до утворення та відкладення солей, підвищує роботу імунної системи, виводить з організму токсичні елементи.💧 «Марія» покращує роботу жовчного міхура та жовчевидільної системи, зменшує запалення слизової при ентероколітах та ентеритах.💧 «Софія» призначається при пониженій кислотності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічних гастритах, хронічних колітах.💧 «Юзя» має речовини для пом’якшення шкіри.💧 «Броніслава» застосовується для полоскання ротової порожнини та носа, при хронічних захворюваннях горла і дихальних шляхів.🗓 Взагалі, Трускавець, як курорт з’явився у 1827 році. Хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся» вперше у 1836 році провів львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич, який перш за все знаменитий завдяки винаходу гасової лампи. У 1892 році тут побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І далі у Трускавці почався справжній двіж на рівні зі здравницями Європи, як Ріхенгаль та Вісбаден 😎У 1911 році Трускавець переходить до рук спілки Раймонда Яроша. Вони одразу ж електрифікують Трускавець і у 1912 споруджують новий вокзал, адже за 3 роки до цього вже було протягнуто залізницю, яка сполучала курорт з Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою та Берліном 😮Ну, і звичайно ж не лише водою єдиною. Трускавець доволі нещодавно, а саме у 2017 році, став українським Ріо 🇧🇷Серйозно, тут теж встановили величезну статую Христа Спасителя. Не таку гігантську, як в Бразилії, але теж нічогенька — 12 метрів заввишки. Це біля вокзалу, який також помпезний. ✝️ А неподалік від центру міста є релігійно-архітектурний комплекс по типу Голгофи з гробом Господнім з монастирем поряд.Є тут також декілька музеїв: ✔️ дуже пізнавальний музей історії міста✔️ художника Михайла Біласа, якій відкрили у 1992 році ще за життя генія ткацького мистецтва, де представлені також твори інших митців✔️ грошей✔️ української майоліки. 💚 І звісно, парки, куди ж без цього. 🌳 «Адамівка», 1895 року народження, названий на честь аристократа Адама Сапеги, розкинувся на 60 гектарів у долині річки з унікальними деревами на кшталт веймутової сосни, тюльпанового дерева, оксамита амурського, доповнений пам’ятником Адаму Міцкевичу та скульптурами Богоматері і «Мавка та Лукаш». 🌳 «Підгір’я» був закладений наприкінці 19 сторіччя. Його фішкою є особливий ландшафтний дизайн, виконаний в етнічно-історичному стилі, фонтани та міні-зоопарк. 🔝 Загалом, Трускавець завжди був топовим курортом. Хоча, деякі санаторії разом з бюветом №2 стоять пусткою, тут будуються нові готельні комплекси, відкриваються сучасні ресторани (зокрема, у тогочасних маєтках), SPA та навіть є кінотеатр.

✅ МоршинПропоную перепочити 😎Як буквально, адже рекомендую вам відвідати цей український бальнеологічний курорт, так і в переносному сенсі відпочити від довгих постів на каналі, які були останнім часом 🫣Тут немає ні замків, ні фортець, ні палаців (хоча, один з санаторіїв має це слово у своїй назві 😀). Почнемо, тоді, з нього. ⛲️ Будівлю «Мармурового палацу» звело у 1938 році Товариство галицьких лікарів за проектом Мар'яна Нікодемовича. Поруч є парк з античними мармуровими скульптурами, фонтанами та клумбами 🌳Якраз гуляти по цьому невеличкому затишному містечку надзвичайно приємно. Або просто так, як турист, або між музичними заходами, заняттями спортом та процедурами. Тож трохи подалі відносно нещодавно з’явився більш сучасний променад з скульптурами майстра, який створив схожі на Пейзажній алеї у Києві.Якщо ж ненадовго повертатись до історії, то варто сказати, що курорт тут з’явився ще 1878 році після того, як купець Боніфацій Штіллер придбав ці землі у графів Бранецьких. Під час першого лікувального сезону на курорті Моршин лікували виключно органи дихання, але після численних досліджень мінеральних вод, в 1880-му році курорт отримав статус бальнеологічного. Відтоді ж вода тут — головує. Вона допомагає нормалізувати обмін речовин, зменшити рівень цукру в крові та підвищує толерантність до глюкози у хворих на цукровий діабет. 💦 Один з бюветів було побудовано у 1935 році, і виглядає він унікально, у формі якогось гриба.Атракцій також вистачає і на місцевому ставку: катамарани, човники, риболовля. Та і можна легко кудись проїхатись залізницею для зміни обстановки 🚂Коротше, шукаєте місце для спокійної відпустки? Вам сюди 👍

✅ ТустаньТутешню фортецю можна лише уявити за ілюстраціями або ж завдяки технології AR (доповненої реальності), адже залишились тут самі лише скелі. Проте, цей факт не заважає Тустані приваблювати величезну кількість туристів 👍😍 Як мінімум, пейзажі зі скель відкривається приголомшливі. Як максимум, це місце з давньою історією. Перші письмові згадки про Тустань відносять до 1340 року, а останні — до 1565 року. Вона була митним пунктом на важливому соляному шляху, що вів з Дрогобича на Закарпаття та до Західної Європи. У час найбільшого розквіту, тут були частокол, рови і став, єдиний в’їзд захищав підйомний міст. Все це було з дерева, вмонтованого у скелі. Унікальний об’єкт того часу. ⚔️ Фортеця пережила монголо-татарську навалу, але не бізнес-оптимізацію того часу: європейці знайшли інше джерело солі поближче, тож митниця вже була не потрібна. Згодом військова техніка і тактика змінились, а Тустаньська фортеця не встигла за прогресом і втратила своє оборонне значення, тож вже у 16 сторіччі почала остаточно занепадати.

✅ Золочів🏰 В широкий туристичний маршрут «Золотої підкови Львівщини» входять: Олеський, Підгорецький, Золочівський, Свірзький, Жовківський, Поморянський та Старосільський замки. Він був створений за ініціативи історика, мистецтвознавця Бориса Возницького задля популяризації замкової спадщини Галичини 👍 Проте, я зупинюсь на перших чотирьох твердинях, які є базою цієї мальовничої подорожі. Кам’яний Золочівський замок був зведений у 1634 році, як оборонна фортеця на кошти Якуба Собеського, батька короля Польщі та правителя Речі Посполитої Яна III Собеського. Замок є зразком оборонної споруди неоголландського типу і належить до пам'яток типу «палац у фортеці», тобто поєднує функції оборони та житла. Палаців тут, до речі, два. Великий — це двоповерхова будівля з підвалами. Під час реставрації відтворено розташування кімнат, віднайдено потайний хід, комини та шість туалетів початку 18 сторіччя. Деякі з вбиралень мають досить оригінальну конструкцію — до унітазу підведено ринву з даху, щоб стічні води змивали у вигрібну яму нечистоти. Для більшої частини Європи таке обладнання вважалося проривом. Зараз тут розташовані різні експозиції. Як музейні експонати, так і витвори мистецтва 🖼Китайський — двоповерхова шпиляста ротонда з одноповерховими бічними прибудовами, де діє Музей східних культур. ⚔️ А щодо оборонної функції можна сказати, що вона була досить потужною, поєднуючи вали, бастіони, надбрамна вежа, рови і міст. Проте, щось не дуже допомогло: спочатку повстання населення під проводом Богдана Хмельницького в період Національно-визвольної війни, пізніше набіги татар з турками. В 1672 році фортеця була зруйнована після чергового набігу. Протягом трьох років її відбудували. А вже за Яна III Собеського це було більше місце для життя заможних власників, а не кровопролиття. 🩸 Кровопролиття буде пізніше: з приходом австрійців, які створили тут в’язницю, далі продовжили цю сумну традицію поляки, німці, а за «совєтів» тут діяла в’язниця НКВС. З 1953 року в стінах колишньої катівні радянська влада облаштувала професійно-технічне училище. І нарешті через 20 років замок потрапив у дбайливі руки Львівської галереї мистецтв, і до цих багатостраждальних будівель повернулось мирне життя. Навколо них також облаштували парк у французькому стилі 🌳Також на території замку знаходиться ще один туристичний магніт — таємничі камені, вкриті різьбленими тайнописами, які датуються 14–15 сторіччями. Їх тут спочатку не було, завезли їх от якраз для відвідувачів і кажуть, що камені колись належали лицарському ордену тамплієрів і здійснюють бажання. А бажання українців зрозуміле, і виконати його може навряд це каміння, а лише всі ми 💪

✅ СвіржДалі по «Золотій підкові Львівщини» у нас — Свірзький замок, що з’явився тут 6 століть тому. Відтоді збереглися лише частина фундаменту та нижніх мурів, але стіни все пам’ятають.Рід Свірзьких володів ним до середини 17 сторіччя, після чого на півтора століття тут панували графи Центери, після перебудови яких, замок став схожим на той, який височіє сьогодні. Автором перебудови вважають генерала артилерії і фахівця з бойових укріплень Павла Гродзинського, який в той час будував арсенали у Львові. ⚔️ Проте, все одно замок вдалося захопити туркам у 1672 році. Наступні століття для твердині були більш-менш мирними, але від кількості власників голова може піти обертом: Сєраковські, Катерина Старчевська, Тадеуш Віктор, Марія Іласєвич…У 1907 році сюди в’їхав Роберто Лямезан-Салянс і активно взявся реставрувати свою оселю. Оце якраз закінчив напередодні Першої світової війни, а 2 вересня 1914 року садиба була підпалена російськими військами і пожежа знищила цінності, родинні портрети і бібліотеку. Залишилися лише стіни. Після війни граф знов взявся за своє, залучивши в якості робітників трьох російських військовополонених, які за збереженими малюнками та фотографіями відтворювали знищені портали та рослинні орнаменти на стелях. Лише дахи башт граф зробив вищими і більш бароковими.Продовжив відбудову зять генерала, граф Тадеуш Комаровський. І тут знов війна. У вересні 1939 року маєток було пограбовано і частково зруйновано.😒 «Совєти» ж тут не виділились унікальністю і використовували будівлю, як школу трактористів. Згодом, правда, тут був Будинок архітекторів. І навіть у 1975-1983 роках замок намагалися реставрувати.🇺🇦 Так само, як у Незалежній Україні згодом. Але поки що до ідеального результату «туристичної перлини» доволі далеко.