✅ Львів (частина 1)🦁 Львів — то є Львів. Туристичний, смачний, романтичний. Але багатьма незвіданий. В останній компоненті я вам спробую трохи допомогти. Зазвичай туристи настільки поспішають до центру міста або ж заселитися, що залишають вокзал поза увагою 🎒🚂 А дарма. Адже Львівський вокзал — це перший красень, що може похизуватися своєю давньою історією. Зокрема, не оминули його численні руйнування та перебудови. Так тут у 1861 році з’явилася перша споруда вокзалу у стилі неоготики. Красива, вишукана, але для тогочасного пасажиропотоку виявилась замала. Тож, за проєктом архітектора Владислава Садловського фірмою Івана Левинського, Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського була зведена більш сучасна будівля. Урочисте відкриття — 26 березня 1904 року. Проте, як то кажуть, не довго музики грали: під час російського відступу у червні 1915 року, листопадових боїв 1918 року та подій польсько-української війни 1918-1919 років інтер'єри вокзалу були знищені. Оновлення відбулося у 1921 році, а вже під час другої світової війни будівлю вокзалу сильно пошкодили авіабомбами.Ще одне відновлення будівлі, а заразом і площі, виконали у 1945-1951 роках. У такому вигляді весь цей комплекс пробув до початку реконструкції у 2019 році, зараз тут ще охайніше і комфортніша логістика. ✝️ Або їдете з вокзалу або ж йдете пішки — далі на шляху обов’язково Храм Ольги і Єлизавети. Його просто неможливо не помітити. Як ви розумієте, і ця неоготична перлина міста також має свою історію. Цікаво, що костел збудовано на честь дружини Франца-Йосифа I. Може й щиро, щоб увіковічнити, але існує версія більш практична — щоб залучити його кошти для будівництва, адже проект дійсно грандіозний. До його реалізації залучили відомого на той час професора Теодора Тальовського і остаточно завершили зведення у 1913 році. З початком Другої світової війни костел зазнав значних пошкоджень. Після приходу до Львова «совєтів» 🤬, вони закрили храм і зробили з нього склад фабрики «Світоч». Храм продовжував руйнуватися. Проте, після 1991 року костел Ольги і Єлизавети передали греко-католицькій спільноті, що ним опікуються і зараз. 🇺🇦 Про самого Степана Андрійовича Бандеру, думаю, розповідати сенсу немає, є дууууже багато матеріалів. А от загадати про пам’ятник йому точно варто. Адже, окрім того, що він майже поруч від Храму Ольги і Єлизавети, ще вражає своєю особливою монументальністю, це справжній архітектурний ансамбль. Встановлена семиметрова фігура з стелою позаду висотою 30 метрів 13 жовтня 2007 року. Сама Стела Української державності має ще й свій сенс, адже має чотири колони: Перша — княжий період; Київська Русь; Королівство Русь; Велике Князівство Литовське, Руське, Жемайтіське, друга — період козацтва; Військо Запорозьке; Гетьманщина, третя — період Української Народної Республіки; Західноукраїнської Народної Республіки; Визвольні змагання, четверта — сучасність України. 👀 Так вже вийшло, що наша віртуальна подорож сама якось рухає нас до центру, тож по дорозі раджу завернути на вулицю Генерала Чупринки. Особисто я тут гуляв, наче у музеї під відкритим небом, адже по всій цій локації багато затишних старовинних маєтків (на жаль, можна тільки дивитися, а не заходити). Одним з таких є унікальний Будинок-замок, який у 1907 році був спроектованим архітектором Юзефом Сосновським для себе. Стилістично це псевдоготика з елементами венеціанської архітектури.Далі буде 🔜