На Суспільному скоро вийде фільм "Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського" кінорежисерки Надії Парфан. пільному скоро вийде фільм “Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського” кінорежисерки Надії Парфан. Якщо хтось уявив набір архівних слайдів, видихайте. Це дуже приємне і навіть нестандартне кіно з живими кадрами і залученням сучасних митців, значно ближче до повноцінної оповіді, ніж до аудіовізуальних “рефератів”, які на деяких каналах асоціюють з просвітницьким документальним форматом. Це, безумовно, важлива спроба популяризувати постать художника Якова Гніздовського, який досі залишається відомим переважно у вузьких колах. Коли візуального матеріалу виявляється недостатньо, Парфан знаходить провідника, якому всі несамовито раді. Адже це кіт, який оповідає історію Гніздовського і водночас відкриває інший, чуттєвіший рівень цієї біографії. Цей смугастий свідок епохи задає людяний тон розповіді, як і легку, емоційну оптику. Останнє очевидно свідомий вибір задля комфортного перегляду. Водночас у цій історії місцями виникає зсув фокусу: розмова про Гніздовського та його контекст інколи відступає перед котячими сюжетами й загальним емоційним шаром. Це не стільки проблема фільму, скільки напруга між біографічним матеріалом і способом його популярного переосмислення. Наприклад, під час прем’єри на фестивалі “Молодість” у дискусії в залі йшлося радше про любов до тварин, ніж про саму графіку чи мистецький контекст постаті. Важливий акцент додав коментар Вахтанга Кіпіані про необхідність повертати такі імена, як Яків Гніздовський.Інформаційне поле, комунікаційна стратегія щодо фільму зараз завдання з зірочкою. Сьогодні документальне кіно часто балансує між складним змістом і потребою бути "легким", видовищним, привабливим. Тому цей фільм і успіх Суспільного, і виклик: чи можливо з нами говорити на серйозні теми без такого пом’якшувального фільтра? Додаю посилання на інтерв'ю з кінорежисеркою, там є і дати показів фільму.