Доповнила у цьому тексті абзац про новелу з "Війна-ненажера. Сім" за текстом Ігоря Луценка. Там є моменти, які спочатку видалися спірними. Сьогодні під час дискусії з колегою раптом згадала все, всі подробиці. Словом, кожна з історій збірки містить глибокий посил. Тому треба дивитися і слухати дуже уважно. Можливо, ще по кожній новелі робитиму нотатки, коли виходитимуть. ДОПОВНЕНО. У своєму дописі громадський активіст, військовий Ігор Луценко прогнозує для України роки боротьби. Таку світоглядну безапеляційність бере до уваги лідер «Вавилону’13» Володимир Тихий (новела «Зі мною будуть сперечатися»). Блогерський текст звучить як жорсткий мобілізаційний маніфест, адже він психологічно готує до довгої війни і водночас фаталізує конфлікт, майже не залишаючи простору для інших варіантів розвитку подій. Втім кінорежисер змінює акцент уже в самій назві – «Зі мною можуть не погодитися» замість «Воювати вічно» – , і відкриває поле для сумніву, діалогу, внутрішньої роботи. Цю тезу Володимир Тихий розвиває на прикладі реабілітаційного центру для військових. Серед ветеранів є люди, які змінюють свій моральний тягар на оптимістічніші думки чи намагаються відрефлексувати цю дійсність у художніх роботах. Своїми спостереженнями в новелі ділиться й психіатр, який переводить емоційну розмову в площину фахового осмислення, пропрацювання травми.