Telegram statistics channel - @ukrainianchildrightsnetwork

Повернення додому однієї дитини — це тижні, а іноді навіть місяці кропіткої роботи великої команди та багатьох державних відомств і партнерських організацій. Російська сторона веде перемовини щодо повернення дитини лише з батьками чи опікунами. Адвокат, працівник громадської організації чи будь-яка інша особа, яка не є законним представником дитини, не може поїхати та забрати її в Україну. Батьки мають безпосередньо звертатися до офісу Уповноваженого при президенті РФ з прав дитини або до його регіональних представників.Команда з повернення «Шлях додому» супроводжує батьків/опікунів під час всього процесу повернення дитини, а також підтримує зв’язок з дитиною, яка перебуває в окупації чи депортації, якщо це можливо.Гортай карусель, щоб детально дізнатися про етапи роботи☝️📍«Шлях додому» – проєкт, спрямований на пошук і повернення дітей, переміщених в рф або на непідконтрольні уряду України території, а також на возз’єднання сімей, діти з яких опинилися в окупації без батьків. Проєкт реалізує Українська мережа за права дитини в партнерстві з @savethechildren_ukraine Також нашими партнерами є: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України @minreintegration , Офіс Омбудсмана України, Благодійний фонд EDUKIDS, Медійна ініціатива за права людини @mipl.org.ua .❗️Матеріали, розроблені у рамках проєкту, не обов’язково відображають офіційну позицію Save the Children.

‼️Публічна заява Громадської спілки «Українська мережа за права дитини» щодо неприпустимості насилля над дітьми та випадку у Великолюбінському навчально-реабілітаційному центрі.Громадська спілка «Українська мережа за права дитини», яка об’єднує 33 національні та міжнародні організації, що опікуються захистом прав дітей, висловлює своє категоричне засудження будь-яких проявів насильства щодо дітей. Особливо обурливим є нещодавній випадок насилля, що стався в Великолюбінському навчально-реабілітаційному центрі на Львівщині. Відеодокази цього інциденту, оприлюднені сьогодні виданням «Українська правда», шокують жорстокістю та порушенням прав дитини.➡️ https://www.facebook.com/watch/?v=519200617416051&t=0Насильство над дітьми є важким злочином, що грубо порушує Конвенцію ООН про права дитини, ратифіковану Україною 27 вересня 1991 року. Зокрема, стаття 19 Конвенції передбачає обов’язок держави вживати всіх належних законодавчих, адміністративних, соціальних та освітніх заходів для захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства, жорстокого поводження чи експлуатації. Також цей випадок є порушенням Закону України «Про охорону дитинства», який гарантує кожній дитині захист від насильства та жорстокого поводження.◼️Ми, як організація, що працює заради захисту прав дитини в Україні, вимагаємо:☑️Негайного та ретельного розслідування цього випадку, яке відповідатиме найвищим стандартам child safeguarding.☑️Негайної релокації дітей з Великолюбінського навчально-реабілітаційного центру до безпечного середовища, яке забезпечить їх фізичну та емоційну безпеку.☑️Справедливого покарання осіб, винних у цьому злочині, відповідно до українського законодавства та міжнародних стандартів.Українська держава має забезпечити всі необхідні умови для захисту дітей від будь-яких форм насилля. Ми закликаємо всі відповідальні органи до негайних і рішучих дій задля недопущення повторення подібних випадків у майбутньому.🔗http://surl.li/wrqsdj

Команда і люди – найцінніше, що є у вашій організації💫 Про це нагадала Марія Чумак, експерта з розвитку людського капіталу. Сьогодні вона провела лекцію “Менеджмент команд, мереж та коаліцій в умовах війни” для членів Української мережі за права дитини. Вона зазначила, що у найближчі 10 років на ринку праці буде дефіцит кадрів. І щоб зберегти команду, вона порадила громадським організаціям: ✔зменшити бюрократію;✔робити додаткову перерву у роботі – 1-2 дні вихідних для усіх; ✔пам’ятати, що громадський сектор – це робота з талантами, і потрібно розвивати їх;  ✔заміна однієї людини в громадській організації – важче і дорожче, ніж у корпоративній сфері;  ✔змінити підхід до вікового цензу співробітників; ✔дбати про ментальне здоров’я команди та залучити психолога для індивідуальних консультацій ✔проводити ретрити для команди, щоб відпочити разом та провести час поза робочого процесу. Наостанок пані Марія порадила робити ставку на мотивацію співробітників, тих, хто “горить справою”. ”Але потрібно дивитися, щоб люди не вигоріли”, – зауважила вона. Щиро вдячні за цікаву та корисну лекцію🫶 Переконані, що ця інформація допоможе організаціям Мережі у їх розвитку.

⚡️Дар'я Касьянова, голова правління УМПД, виступила в Парламентській Асамблеї Ради Європи з промовою про виклики, які постали перед Україною у процесі реформування системи захисту дітей під час війни.Вона наголосила на кількох ключових проблемах:✔️Нестача людських ресурсів: важливо зміцнити людські ресурси для надання соціальних послуг на місцевому рівні. Зараз в Україні працює лише близько 50% необхідних фахівців у сфері соціальної роботи. Діти та сім'ї не отримують необхідної підтримки та допомоги.✔️Обмежене фінансування: розвиток системи соціальної підтримки потребує фінансових ресурсів, які наразі недоступні з огляду на потреби воєнного часу та реальність країни.✔️Інституційна система: В Україні досі немає єдиного визначення інституційного догляду. Більшість інституалізованих дітей перебувають у школах-інтернатах, включаючи спеціалізовані школи для дітей з інвалідністю. Для дітей з інвалідністю спеціалізовані школи-інтернати часто є єдиною можливістю отримати освіту. Діти зі складними формами інвалідності навіть не мають доступу до таких шкіл-інтернатів — їх змушують до пасивного способу життя в соціальних закладах опіки. Вкрай важливо, щоб реформа була спрямована на одночасне забезпечення прав цих дітей на освіту та інтеграцію в сім’ю.Дар’я Касьянова також закликала міжнародну спільноту, зокрема Європейський Союз, підтримати Україну у впровадженні реформ та побудови системи, яка б захищала всі права дітей та їхні найкращі інтереси, допомогти у подоланні викликів, пов’язаних із війною.Окрім Української мережі за права дитини, зі своїми промовами також виступили представники ЮНІСЕФ та координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.Ми вдячні міжнародним партнерам, донорам і державним інституціям, які сьогодні докладають спільних зусиль для створення ефективної системи захисту та підтримки дітей в Україні. Це свідчить про важливість міжнародної співпраці та єдності в прагненні забезпечити дітям безпечне і гідне майбутнє, особливо в умовах війни.

Вплив децентралізації на соціальні послуги в регіонах 🌍Член УМПД, ГО «Ліга соціальних працівників України», провела дослідження щодо організації та надання соціальних послуг у чотирьох областях: Дніпропетровській, Сумській, Чернівецькій та Миколаївській. 📊 Експерти вивчали ситуацію та запропонували рекомендації ✅📈Основні результати дослідження:🔹Відсутність планування: На рівні громад бракує стратегічного планування соціальних послуг, що призводить до ситуативного розвитку системи, без комплексного підходу🛠️🔹Кадровий дефіцит: У багатьох громадах дуже низький рівень кадрового забезпечення. Наприклад, в деяких громадах один фахівець із соціальної роботи обслуговує понад 30 тисяч жителів👩‍💼🔹Проблеми з фінансуванням: Соціальні послуги фінансуються здебільшого на утримання закладів, що не дозволяє повною мірою задовольнити потреби населення💰🎯Результатом презентованих досліджень стали цільові комплексні програми розвитку соціальних послуг. Усі вони передбачають посилення кадрового потенціалу, зміцнення матеріально-технічної бази, пошук фінансових ресурсів, а найголовніше – вони спрямовані на забезпечення попиту жителів громад на конкретні соціальні послуги. 💬«Впровадження регіональних програм розвитку соціальних послуг допоможе підвищити якість та ефективність соціальних послуг, забезпечуючи кращу підтримку для вразливих категорій населення», – коментує Вікторія Галайдюк, виконавча директорка ГО «Ліга соціальних працівників України». Дізнайтеся більше про результати дослідження та перспективи розвитку соціальних послуг у цих регіонах за посиланням.⬇️⬇️⬇️https://childrights.org.ua/news/doslidzhennya-deczentralizacziyi-ta-soczialnyh-poslug-u-dnipropetrovskij-sumskij-cherniveczkij-ta-mykolayivskij-oblastyah/

Як оформити виплату в Дії для батьків, котрі усиновили дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування? Зараз виплата при усиновленні доступна для громадян України, які постійно проживають на території України та усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.При поданні заяви варто врахувати:🕒 Зверніться за призначенням виплати не пізніше 12 місяців із дня набуття законної сили рішенням суду про усиновлення.👪 Якщо усиновлювачами є подружжя, допомогу може отримати один із батьків.💰 Допомога становить 41 280 грн: 10 320 грн одноразово, а решта суми виплачується протягом 36 місяців.Алгоритм подання заяви в Дії:📌 Перейдіть за посиланням: bit.ly/4dpwhKB🔑 Натисніть «Подати заяву» та авторизуйтесь.📝 Зазначте дані дитини та оберіть спосіб отримання допомоги.⚖️ Вкажіть дані про судове рішення про усиновлення.🖋️ Перевірте й підпишіть заяву електронним підписом. Надішліть її на розгляд.📬 Статус розгляду заяви буде в особистому кабінеті на порталі Дія та на вашій електронній пошті.⏰ Термін розгляду заяви – 10 днів.Джерело: Міністерство соціальної політики України

«Привіт!» — це перше слово стало великим святом 🎉 для 5-річного Максима із синдромом Дауна, його мами та команди центру «Гіппократ» у Харкові 🏢. До цього хлопчик не міг говорити.Вже 27 років центр, на чолі з Романом Марабяном, допомагає дітям зі складними діагнозами.Численні дослідження показують, що до дитячих будинків малюки потрапляють переважно не через втрату батьків, а через бідність в родині чи важкі дитячі захворювання 🏥.Ідеал, до якого прагнуть Роман і його колеги: кожна дитина в родині, без потреби в інтернатах. Для цього лікарі докладають зусиль 💪На початку повномасштабного вторгнення Роман служив на фронті у 92-й бригаді, а тепер повернувся до цивільного життя.У 1997 році він став головним лікарем спеціалізованого будинку дитини в Харкові й перетворив його на сучасний центр реабілітації та паліативної допомоги 🏨. Від початку Роман був незадоволений інституційною системою, яка часто розлучала дітей з їхніми родинами.Він разом із колегами вивчав процеси усиновлення, запрошував журналістів для висвітлення проблеми та шукав українських усиновлювачів 📰 Завдяки їхнім зусиллям за рік всиновили 120 дітей зі 140, які перебували у центрі 👏. Але нові діти продовжують прибувати.Центр бере на реабілітацію всіх, хто звертається 🙌. У “Гіппократі” працюють фізичні терапевти, психолог, логопед, корекційний педагог і фахівці з сенсорної інтеграції 👩‍⚕️👨‍⚕️. Закон вимагає брати дітей на реабілітацію двічі на рік на два тижні, але вони намагаються робити це довше й частіше 🔄. Паліативну допомогу надають виїзною бригадою в Харкові 🚑.Нині Роман повернувся до керування центром 🏢. Серйозний виклик він бачить у відсутності кадрів:«Головне — це люди 👥. Спеціалісти, які навчені за європейськими світовими технологіями 🌍 Війна розкидала 70% наших фахівців світом. Якщо ми їх не повернемо, зможемо вийти максимум на 50% наших довоєнних можливостей» ⚠️Повний текст історії 🔗 http://surl.li/fsbifr Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»

2 042 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування зараз перебувають в евакуації у закладах за кордоном Як їх повертати в Україну? Розповідала у етері “Громадського радіо” Дар’я Касьянова, голова правління ГС “Українська мережа за права дитини”, програмна директорка МБО “БФ “СОС Дитячі Містечка” Україна”. 💬“...Ми хочемо в перспективі повернути всіх наших дітей, тому що насправді все, що відбувається в Україні, робиться заради дітей”, – зазначила Дар’я. Вона розповіла про мінімум три головні виклики, що потрібно врахувати при розробці плану: 🔹не усі евакуйовані діти з одного закладу живуть разом, можуть бути розізлені і рідні брати й сестри; 🔹ми не знаємо які потреби є зараз у дітей, бо немає моніторингу їх потреб; 🔹щоб повертати дітей – мають бути гарантовані безпекові умови, облаштовані укриття в місці, де живуть діти.💬“Ми б хотіли, щоб діти поверталися, і сім'ї поверталися... Але на цьому етапі дуже важливо розуміти все ж таки план, як ми це будемо робити”, – додала Дар’я. Також вона наголосила, що дітей-сиріт, яких було евакуйовано за кордон, можна усиновити, взяти під опіку чи влаштувати до сімейних форм виховання. Це можуть зробити тільки громадяни України, які оформили усі відповідні документи та пройшли навчання кандидатів в усиновлювачі, опікуни, прийомні батьки чи батьки-вихователі. 💬“Зараз вже є достатньо випадків, коли дійсно можна поїхати і встановити контакт, познайомитись з дитиною, яка знаходиться за кордоном. І є практика, що така “нульова” зустріч, “нульовий” контакт може відбутися онлайн... І у нас є такі випадки, коли діти знайомились зі своїми потенційними батьками, і батьки їхали і забирали”, – розповідає Дар’я. 🎧Послухати запис етеру можна на платформі Sound cloud🎧➡️ http://surl.li/aydacc

Діти потребують сім’ї. Саме в родині дитина отримує любов, підтримку та необхідні умови для гармонійного розвитку. Проте, в Україні існує дефіцит сімейних форм виховання. Однією з причин цього є низька культура ставлення до дітей і родин, заснована на міфах і упередженості. За результатами опитування експертів Української мережі за права дитини, можна виділити кілька культурних причин дефіциту сімейних форм альтернативного догляду:Патерн відповідальності за дитину: У нашій культурі побутує думка, що виховання дитини – це виключно обов’язок батьків. Забезпечення освіти, здоров’я та розвитку дитини вважається індивідуальною відповідальністю, що не завжди легко. Це створює бар'єр для тих, хто хоче взяти на себе виховання ще однієї дитини, особливо в умовах воєнного конфлікту та економічної нестабільності.Підтримка середовища: Недовіра та слабкі соціальні зв’язки також стають перешкодою. Багато сімей, що вирішили прийняти дітей, втрачали підтримку друзів та родичів. Суспільство часто не розуміє, чому люди беруть на виховання дітей, і замість підтримки, вони отримують критику.Патерн героїв: Взяти дитину на виховання часто сприймається як геройський вчинок. Це породжує високі очікування і від батьків, і від дітей, і від оточення. Люди вважають, що виховання дитини з іншої родини вимагає надзвичайних зусиль та постійної боротьби.Стереотипи щодо дітей, які потребують догляду: Існують стереотипи про дітей зі складними життєвими обставинами. Багато родин шукають “здорову дитину з доброї сім’ї”, і коли не знаходять таку, відмовляються від ідеї взяти дитину взагалі.Важливо розвивати соціальні зв’язки, підтримувати родини, які взяли на виховання дітей, та боротися з упередженнями. Саме тому темі культури сприйняття дитини у суспільстві експерти УМПД приділили особливу увагу під час розробки Дорожньої карти у сфері забезпечення прав та найкращих інтересів дитини.Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» @irf_ukraine.

Їх було 4 братів. Старший — Влад, потім 20-річний Олексій, 13-річний Петро і 9-річний Рома.24 лютого 2022 року Олексій з мамою Оленою і молодшими братами порались у дворі, коли їм подзвонили і сказали, що “тепер 🍉Херсон — це Росія”.💬 “Ми не повірили, — пригадує Олексій. — Але коли у нас по трасі почали їздити їхні танки, зрозуміли, що почалась війна”.Вони сподівалися, що війна швидко закінчиться, не хотіли залишати рідний дім та господарство. Влітку 2022 року стало зрозуміло, що окупація надовго. Але виїзд впирався в гроші — перевізники брали не менше €200 з людини. Для сімʼї це була непідйомна сума.Олексій поїхав в Крим на заробітки, щоб прогодувати сімʼю та зібрати кошти на виїзд. Хоча боявся залишати маму саму — їй часто було погано через підвищений тиск і напади астми. Ліків не було, а російські "волонтери" роздавали допомогу лише тим, хто зробив російський паспорт.У квітні 2024 року Олена померла. Олексій тоді був на роботі. Він повернувся, щоб поховати маму.💬 “Я завжди намагався з нею домовитись. Казав, що назбирав грошей, щоб ми виїхали, — розповідає Олексій. — Просив її залишити Влада, бо треба думати за малих. Але вона без нього їхати не хотіла, вважала, що треба доглядати за ним, як за дитиною”.Коли близька подруга Олени дізналася про її смерть, вирішила, що має дістати хлопців з окупації. Жінка звернулася до міністерки реінтеграції Ірини Верещук, яка, своєю чергою, дала їй наші контакти. Олексій зв'язався з Анастасією Халіуловою, співкоординаторкою проєкту “Шлях додому” і пообіцяла вивезти його і братів.Як майже кожне повернення дитини з окупації чи депортації, це майже шпигунсько - детективна історія.▶️ Що пережила родина в окупації. ▶️ Для чого працюють російські психологи на пропускних пунктах.▶️ Про що діти розповідають (чи ні) діти.▶️ Як їм вдалося повернутися на вільні українські території▶️ Як всі вони адаптуються до нової реальності — читайте в матеріалі Бабель.🔗http://surl.li/nmxngm