«Господи, забери дитину, поверни мені моє старе життя, і я зроблю все, чого Ти попросиш». Сара Мосс «Фігури світла», 2014 (видання 2024) Читав із задоволенням роман, який мені не дуже-то сподобався, такий феномен. Він ніби зібраний з недбало зшитих частин, щоб розповісти нам про боротьбу за права жінки у Англії кінця XIX ст. 😐 Еллі зростає небажаною дитиною у родині художника і матері (поплавленої безсердечної тиранки), яка просто мордує її морально та фізично. На 70 сторінці виявляється, що є ще молодша сестра Мей, яку батьки, чомусь, люблять, особливо батько. Рівно до половини роману саспенс у виконанні матері розганяється до максимуму, а потім діти раптом виростають, роз’їжджаються, і мати просто пропадає з сюжету. 🫣 Психічні проблеми Еллі якось пропадають також, її більше не турбують напади і манія схвалення, і далі йде вже геть інший сюжет про надзусилля сильної дівчини у прагненні стати лікаркою. Читається все це пречудово, тут є багато що обговорити, але ось таким не дуже цільним я побачив сюжет. 🙄 Це скоріше жіночий роман, але це і книга, у якій немає любові, взагалі. Світ цього твору холодний, безсердечний, зроблений з поту, крові та сліз. Можливо, це образ найгіршої матері у літературі, є такий конкурс? ✨ Оформлення і переклад мені дуже сподобались, базова історія дуже важлива, #раджу_почитати тим, хто цікавиться феміністичними драмами у шикарному виданні. «Лабораторія», це суперкруто зроблено! ♥️