«А дні брели, спотикались о світові події (тоді з високих димарів гукали сирени й було тривожно, ніби в штурму на безмежному океані)».

Петро Панч «Мишачі нори», 1923

Читав я і офігівав. По цих текстах можна вивчати історію і звіряти сучасну реальність (збігів дуже багато). Панч легкий, гуморний, вправний у сюжетах, але при цьому — це філігранна проза. Знаєте, як писали ці віртуози 20-х — повна відсутність описів мізансцен та емоцій, ми все розуміємо з діалогів та дій. Кулінарна метафора: це як Куліш з Вишнею, оригінальний смак!

🍒

Коротко про твори зі збірки:

🚂 «Голубі ешелони» — герметичний залізничний екшн часів визвольних змагань, замішаний на романтичній лінії з несподіваною розв’язкою. Як ото фільм «Швидкісний поїзд» з Бредом Піттом (ще є книга). Особливо захоплюють відсилки на сучасників автора, часто стьобні, а також прямі паралелі з сучасністю нашою. Суперстильно.

👰 «Реванш» — моє улюблене, це просто ураган. Нижче цитата, як волоцюга ходить Харковом, потім він стане корнетом (корнет Кларнет), закохається, закрутить на стороні, потрапить у вир політичних подій, словом вау!
Вітрини кокетували різнобарвною білизною, сукнями, єдвабами. Сашка Кларнет убирав їх у себе, мов червоне залізо краплі води. Йому подобалось, що НЕП тут так нахабно виставляв своє черево й ґвалтував революцією зачаті вулиці.

🎭 «Мишачі нори» — майже бурлескне оповідання про провінційне містечко, де аматорський гурток влаштував театральний фестиваль. Потім вистава вийшла з-під контролю, але майже всім сподобалось.

🏠 «Зелена трясовина» — молодий та ідейний повертається у рідне село з колосальним проєктом, але все йде не за планом.

🤌 Окремо відмічу, що це така смілива і відверта націоналістична, антикацапська та антикомуністична проза, що я взагалі не знаю, як все це до нас дійшло. Супервідкриття і супервидання від Урбіно. #раджу_почитати всім, це весело, у найрозумнішому сенсі цього слова.

P. S. Ви всі чули фразу «не читав, але засуджую!», вона також належить Петрові Панчу, але то вже 50-ті.

😉