«Острів — це не місце, а стан, острів — це як, а не де». Ганна Городецька «На захід від міста», 2026Можливо, Ганна Городецька — найсміливіша українська експериментаторка. Кожного разу вона знаходить собі виклик, і цього разу написала чудову повість геть без сюжету. Якщо для вас це проблема — навіть не дивіться в бік цієї книжки. 😌 Початок дуже спокійний, тихе еміґрантське життя, але вже у кінці 2 розділу Ганна підкидає крапельку неврозу. Це відчуття не покине до самого кінця і буде домінуючим — Ганна свідомо позбавила свій текст будь-яких твістів та очевидних інтриг. ✍️ Це знову дуже стильна і ритмічна проза, яка гойдає й заколисує, лоскоче звивини та відчуття, залишає максимум простору для інтерпретації, але при цьому — дозволяє не інтерпретувати себе ніяк. Це можна прочитати, як антиутопію а-ля «Оповідь служниці», і мені навіть здається, що Ганна грається з натяками на Етвуд, можна зовсім не виходити за межі метафори про «острівне» життя свідомих та вимушених експатів, а можна просто насолодитися текстом, тому що тексти Ганни Городецької — це завжди цінність сама по собі. 😎 Я отримав специфічне задоволення, але будьте пильні — це повість не для розваги. #раджу_почитати любителям медитативної прози з ледь окресленими образами і просто тим, хто любить стильні тексти. Я б назвав це outstanding у тому сенсі, що це мистецький твір ручної роботи, артхаус у своєму найкращому значенні.