«Тут вам не півострів, тут дбають про душу».Володимир Аренєв «Душниця», 2010 (видання 2026)Читав цю книжку довше, ніж збирався (ні про що не шкодую). Я взагалі люблю, коли автор тонко відчуває межу недосказаності, має сміливість не розжовувати. Аренєв у цьому віртуоз. А ще, у дитинстві я дуже любив кричати у повітряну кульку, мене заворожував цей звук…📖 Нам подається підлітковий пригодницький роман про школярів, де легко впізнати себе. Друзі й вороги, закоханість, старшаки-гопники, конфлікт поколінь і особливі стосунки з дідом. Але все це — у криводзеркальному відображенні нашого світу. Два основних викривлення: альтернативна історія «півострова» і ставлення до смерті.🎈Справа в тому, що у світі «Душниці» душам померлих не дають вільно вештатись світами — їх поміщають у повітряні кульки, їх носять з собою якийсь час, а далі кулька може потрапити до тієї самої душниці — резервації душ. Чи бажаний це варіант? Чи всі у це вірять? Тут і починається сюжет. І от, голоси, які доносяться з кульок — це, звісно, ще той прикол. Почитайте.❓Відтак, починаються такі рефлексії, які мені були цікаві як у підлітковому віці, так і зараз. Передусім, звісно, тема смерті й вічний людський заміс про те, що власне смерть підсвічує життя людини більше, ніж саме життя. Тема викликів, страху, боротьби і життя в усвідомленій тихій опозиції. Ну і взагалі, тут можна довго думати про час, про вчасне і невчасне...🤔🤬 Повість потужна настільки, що я думатиму ще довго. Дуже #раджу_почитати всім і дати своїм підліткам. Нам дуже потрібен народний підлітковий серіал по цій книзі, це ж просто ідеально! Дякую авторові і Олександрові Продану за розкішні ілюстрації. Неймовірно, неповторно і дивовижно. Вав!🎈