Хей, нічний. Пілю кулсторі. Дві тижні тому познайомився з тян, лампово спілкувалися весь цей час, і ось учора вона запросила мене до себе додому. Ну, я, звичайно, погодився. Домовилися на 10 вечора. Я прийшов, вручив їй квіти, все як належить. Вона робила чай із смаколиками, а я сидів у її кімнаті за компом і скроллив нульову. Сидів я, сидів, і раптом зрозумів, що жахливо хочу срати. Ну, думаю, я до тянки прийшов, срати не можна, бо скаже, що я свиня єбана, і нічого не дасть. Сиджу, терплю і продовжую скроллити. Раптом вимикається світло, що не дивно — там проводився якийсь ремонт, і якийсь мудак, мабуть, зачепив дроти чи щось таке. Вона з кухні крикнула, щоб я прийшов і взяв свічку — не в темряві ж сидіти, і сказала, щоб я йшов у вітальню, мовляв, там стіл стоїть, якраз там попиємо чаю. Я зайшов, сів, але в вікно світили ліхтарі вдалині, тож я вирішив свічку не запалювати. Ну, сиджу, а срати ще більше хочеться. Я дивлюсь, а за кріслом видно тінь собаки. Мені гівно в мозок остаточно їбнуло, і я вирішив насрати поруч із нею і сказати, якщо що, що це нагадила собака. Так і зробив. Через 10 хвилин вона прийшла до кімнати, поставила смаколики на стіл, запалила свічки і все таке. Через хвилину вона почала відчувати запах гівна, а я якраз сидів спиною до крісел, щоб не було видно, якщо що. Спочатку вона подумала, що це каналізація — поруч з вікном каналізаційний люк, але через 10 хвилин, коли сморід був уже нестерпний, вона вирішила подивитися, що там за вікном, може, там гівно по землі плаває. Вона підійшла до вікна, але нічого не побачила. Почала повертатися і знову сіла за стіл. Раптом увімкнули світло. Вона почала шукати в кімнаті те, що може так смердіти, зайшла за крісло і скрикнула: "юзернейм, тут гівно!" Ну, я починаю підходити до неї і кажу: "це, мабуть, собака". Коли підійшов, побачив, що собака плюшева.