Telegram statistics channel - @ukr_pravda

Що нам розповів голова ЦВК Олег Діденко?Усі складнощі не скасовують того, що вибори Україні провести доведеться. За даними The Economist, на Банковій уже навіть почали готуватися до швидкої президентської кампанії влітку. Та чи готова Україна до виборів, і які зміни в законодавстві необхідні? Коротко переказуємо наше інтервʼю з головою Центральної виборчої комісії Олегом Діденком:Про проблеми з реєстром виборців: Якщо громадянин не зареєструвався за новим місцем перебування, то він значиться в реєстрі за старим, навіть якщо це, скажімо, місто Бахмут. Для розуміння, якщо говорити про місто Бахмут, на початок повномасштабного вторгнення там у реєстрі значилося близько 57 тисяч виборців, а на зараз – близько 56 тисяч. Тобто зміна відбулася на тисячу, а фактично ми всі знаємо, що там нікого немає...  І тому виникає питання механізму, як цю фактичну невідповідність відобразити і врахувати. Про те, як провести вибори в умовах масового переміщення: Уже існують процедури, коли виборець може змінити виборчу адресу на місце свого фактичного проживання. Цю можливість запровадили з прийняттям Виборчого кодексу, й у 2020 році на місцевих виборах вона уже реалізовувалася. Або ж, якщо ми говоримо про загальнодержавні вибори, людина може змінити місце голосування без зміни виборчої адреси. Ми зараз опрацьовуємо пропозиції до закону про повоєнні вибори і будемо пропонувати Верховній Раді ще більше спростити і розширити ці можливості.Про недостатню кількість дільниць закордоном:У нас є оцінки, що десь 5–6 мільйонів виборців за кордоном. Зрозуміло, що наші 102 дільниці, які існують зараз на території посольств і консульств, не можуть вирішити проблему. Пропускна здатність дільниці – 4-5 тисяч виборців, це в дуже інтенсивному режимі роботи. А цього недостатньо. Наприклад, у Польщі, здається, 960 тисяч українців і всього 5 дипломатичних установ.Про те, як вирішити питання закордонного голосування: Ідея в тому, щоб наші громадяни за якийсь час до початку виборчого процесу могли подати заяву, фізично у посольство чи онлайн, що вони перебувають за кордоном і хочуть проголосувати там-то і там-то. І вже на підставі цих заяв і інформації про місця концентрації українців наші дипустанови зможуть запропонувати МЗС і нам утворити додаткові виборчі дільниці. Станом на зараз, закон передбачає можливість утворювати виборчі дільниці лише на території посольств і консульств. Відповідно, мають бути прийняті зміни до закону.Про небезпеку електронного голосування: Електронне голосування – це система, яку дискредитувати значно легше, ніж традиційне паперове. Тому що голосування відбувається в неконтрольованому середовищі, ніхто не бачить, де і як голосують. Неможливо забезпечити таємницю волевиявлення, щоб спостерігачі чи хтось міг переконатися, що виборець віддає свій голос вільно, без чийогось впливу. Неможливо, наприклад, коли є спір, взяти і перерахувати голоси. Про ризики повоєнних виборів: Я часто говорю, що повоєнні вибори – це не місце для експериментів. Повоєнні вибори будуть дуже відповідальними і чутливими. Якісь необережні рухи, а тим більше зловживання, можуть спровокувати внутрішні конфлікти. А вони можуть мати дуже негативні наслідки, особливо зважаючи, що у наших виборців після війни буде, з одного боку, загострене почуття справедливості, а з іншого – багато зброї. Важливо, щоб ми не отримали внутрішній конфлікт зі ще гіршими результатами, ніж поразка у війні.

Два перемир’я на користь Росії. Пояснюємо деталі та проблеми "мирних переговорів" у Ер-РіядіЯкщо подивитися в очі реальності, то відносним переможцем цього раунду стала Росія – Кремль зміг нав’язати США свою версію бачення "енергетичного перемир’я". Про що ще домовилися сторони у Саудівській Аравії? Пояснюємо усі нюанси тут: 1. Головний результат нинішнього раунду переговорів – зобов’язання лідерів Росії та України дотримуватися "часткового перемир’я" щодо ударів по об’єктах енергетики. Найголовніше: обидва лідери підтвердили, що вважають перемир’я вже чинним.2. Але навіть щодо енергетики заборона значною мірою одностороння. Це – головна неприємна несподіванка. З переліку, який Росія вважає чинним, "випала" частина з енергооб’єктів, по яких Росія останнім часом завдає ракетні удари. Це – потужності нафтогазовидобування. 3. Крім того, нинішній раунд переговорів завершився без узгодження спільних заяв – це означає, що сторони не дійшли згоди. А ключове правило міжнародних переговорів каже, що сторони не домовилися ні про що, доки немає домовленості про все (nothing is agreed until everything is agreed). 4. Американці погодилися піти росіянам на поступки і взяли на себе зобов’язання "допомогти відновити доступ Росії до світового ринку для експорту сільськогосподарської продукції та добрив" через зниження вартості страхування кораблів, які прямують до портів РФ, та спрощення платежів російським виробниками за агропродукцію та добрива, які зараз ускладнені через санкції. По суті, США погодилися почати знімати з росіян санкції. 5. У Кремлі висунули низку умов щодо конкретного переліку санкційних послаблень; лише за цієї умови РФ готова рухатися далі у переговорах. І Трамп вже підтвердив готовність розглядати російський ультиматум. По суті, Кремль вимагає, щоб США змусили Європу зняти санкції з РФ. Зокрема, система SWIFT не є підконтрольною американцям. Хто має переконувати європейців піти на це? Є підстави вважати, що США бачать у цій ролі Україну. 6. А що робить Росія у відповідь на зняття санкцій? Це – ще більш цинічна деталь. У разі виконання ультиматуму щодо санкцій Кремль пообіцяв запровадити перемир’я на морі і відновити так звану "чорноморську зернову ініціативу". Фактично, зараз Україні цей механізм не потрібен, бо судноплавство вже відновлене після того, як українські морські дрони вигнали флот РФ до Новоросійська. 7. Якщо ж відновити його зараз, то виходитиме, що російські вантажі ходитимуть через Босфор без обмежень (з кораблів РФ знімуть санкції, і ніхто не перевірятиме, чи не везуть вони військову техніку). А кораблі до українських портів – будуть обмежені у пересуванні. Тому в Києві до цієї іде ставляться зі скепсисом. А міністр оборони Умеров попередив: Україна вийде з перемир’я, якщо російські військові кораблі вирішать, що можуть безпечно пересуватися Чорним морем.

Що означатиме для України місія "миротворців" ООН?Миротворча місія ООН може стати альтернативою "коаліції рішучих". Принаймні, за даними ЗМІ, такий сценарій президент Франції Макрон обговорював із генсеком ООН. Що це означатиме для України? Пояснюємо: 1. Якщо справа доходить до місії ООН, то для цього має бути встановлене довгострокове перемир'я – за 30 днів розгорнути місію ООН технічно неможливо. Місія може гарантувати дотримання перемир’я на землі, адже в них немає засобів, щоб гарантувати дотримання перемир’я в повітрі та на морі.2. Кожна нова місія має свій специфічний мандат, затверджений Радбезом. Це може бути патрулювання кордону, можливо – роззброєння бойовиків, або відбудова мостів, або розмінування території, охорона важливих об'єктів, супроводження конвоїв з гуманітарними вантажами, або суто моніторинг – контроль за дотриманням режиму зупинки вогню. 3. Місія ООН буде складатися не тільки з європейців і навіть не переважно з них. Станом на початок 2025 року у трійці країн, які делегували найбільше миротворців ООН – Непал, Руанда та Бангладеш. На четвертому місці Індія, у топдесятці – Китай. А от європейців дуже мало, хіба що Італія направляє біля тисячі миротворців щороку. 4. Чи можемо ми довіряти індійським чи китайським миротворцям? Зокрема, щодо їхньої рівновіддаленості від сторін конфлікту. Скоріш за все, так. За довгу історію операцій не виникало значних скандалів за участю представників цих країн у рамках місій ООН. Хоча, звичайно, завжди обговорюється питання міжкультурних комунікацій, наскільки представники тієї чи іншої країни будуть сприйматися місцевим населенням.5. Але головне – РФ є постійним членом Радбезу ООН, тож вона матиме вплив на формування місії, оскільки інакше цей мандат просто не проголосують. Більше того, у будь-який момент РФ може заблокувати продовження мандата або виділення коштів. Київ не може принципово відмовитися від місії ООН, оскільки такий крок дасть Росії аргументи на користь того, що ми не хочемо миру.6. Проте наявність місії ООН не означає заборону інших місій. Яскравим прикладом є Косово, де одночасно наявні місії ООН, ОБСЄ, НАТО та ЄС. Так само у нас теоретично можуть перебувати чотири місії. Подібно до того, як наші двосторонні безпекові угоди містять пункт, що вони не є замінником членства в НАТО, місія ООН має стати доповненням, а не заміною "коаліції рішучих".

Що відбувалося на Курщині в останній місяць оборони?Наша журналістка Ольга Кириленко стала однією з небагатьох представників медіа, яким за останній тиждень вдалося дістатися на Сумщину і попрацювати біля українсько-російського кордону. А також поговорити з двома десятками солдатів і командирів із чотирьох підрозділів, що беруть участь у Курській операції. Ось що вона розповідає: 1. Проблеми з логістикою, зв'язком, браком досвідченої піхоти тягнулися з осені 2024-го. І, як переповідають співрозмовники УП, ігнорувалися управлінням військ "Курськ", яке з осені було зосереджене в руках Командування Десантно-штурмових військ.2. З вересня 2024-го, відколи російська армія пішла в контрнаступ на Курщині, вона насамперед атакувала фланги. Росіяни практично одразу відкинули українські війська ліворуч від дороги на Суджу – в районі сіл Глушково та Корєнєво. А потім щомісяця "надкушували" український виступ, відсуваючи Сили оборони все ближче до дороги Суми – Юнаківка – Суджа. Праворуч від дороги ситуація була трохи ліпшою. Однак і тут, у листопаді – грудні 2024-го Силам оборони довелося відійти ближче до Суджі та основної дороги, залишивши район Борок і Плєхова.3. За словами більшості співрозмовників УП з офіцерського складу, командування операції припустилося помилки, виставивши на фланги Курського виступу слабші підрозділи. Тоді як сильніші, зокрема 95, 80, 82 бригади ДШВ, залишили на центр українського виступу – на залізницю в напрямку Льгова та дорогу в напрямку Курська.4. Доволі неоднозначно серед військових було сприйняте рішення командування проводити наступальні дії в напрямку Большого Солдатського на початку січня. Це вздовж дороги, що веде з Суджі на Курськ. Адже в такий спосіб Сили оборони ще глибше затягували себе на територію противника, а не рятували фланги, які постійно звужувалися. Згодом Сили оборони все ж вирішили розширити свій правий фланг і на 3–5 км відсунули росіян від Суджі. Однак суттєвого впливу на ситуацію це вже не мало.5. З січня 2025-го, коли росіяни почали масово літати над основною логістичною артерією українського угруповання – дорогою Суми – Юнаківка – Суджа дронами на оптоволокні, ситуація в українського угруповання погіршилася ще більше. Щонайменше з початку – середини лютого український гарнізон на території Росії не міг завозити людей на позиції машинами, не міг працювати технікою, не міг оперативно відправляти поповнення на відбиття штурмів. Будь-які дії стали повільними та тяжкими для виконання. Ефективна оборона в таких умовах була неможлива.6. Найбільш категоричні, але все ж позитивно налаштовані до Курської операції співрозмовники були переконані, що, суто з військового погляду, виходити з території Росії варто було після контрнаступу росіян восени 2024-го. Але в такому випадку Силам оборони явно не вдалося б знищити там зо 20 тисяч росіян. Інші ж запевняють, що критичною точкою виходу мав стати січень 2025-го, коли росіяни почали перекривати логістику.

Що змінили для України переговори Трампа з Путіним?Що відбувалося навколо переговорів Путіна і Трампа і що буде далі з новою ідеєю про "часткове перемир’я", яке у Москві та у Вашингтоні зрозуміли по-різному? Розповідаємо: 1. Наразі у США не визнають, що у переговорах з РФ є проблеми. Особисто Трамп назвав розмову "доброю і продуктивною", Віткофф – "грандіозною". Однак є всі підстави стверджувати: президент США свідомий того, що він не виграв цей раунд. Саме тому він не зібрав пресу для брифінгу після розмови.2. Пресрелізи за підсумками переговорів, поширені Білим домом і Кремлем, є принципово відмінними. А єдина попередня домовленість – щодо часткової зупинки авіаударів – отримала у двох столицях відмінне прочитання. 3. У пресрелізі Кремля йдеться, що після заперечень Путіна щодо повної зупинки бойових дій Трамп запропонував альтернативну "домовленість про взаємну відмову сторін конфлікту від ударів на 30 днів по об'єктах енергетичної інфраструктури". В офіційному повідомленні речниці Трампа це звучить так: "Лідери погодилися, що рух до миру почнеться з припинення вогню по енергетичних та інфраструктурних [об’єктах]". Відмінність принципова. 4. Утім, протягом середи американці показали, що і тут готові погодитися на російське бачення. Стів Віткофф скоригував американську позицію і визнав: Путін пообіцяв зупинити удари лише по енергооб’єктах, та й взагалі, нічна атака не була порушенням, бо дрони, мовляв, запустили до завершення розмови Путіна з Трампом.5. Заява Кремля після переговорів лідерів наголошує, що передумовою для наступних кроків (і, схоже, також умовою для повного припинення вогню) "має стати повне припинення іноземної військової допомоги та надання розвідувальної інформації Києву". Зеленський вже назвав це неприйнятним; так само цю вимогу не сприймають партнери України у ЄС. Американська сторона зберігає стратегічну невизначеність.6. Нікуди не подівся російський ультиматум щодо гарантії неприєднання України до НАТО. Ба більше, в РФ прагнуть, щоб у рамках мирної угоди щодо України Захід погодився на визнання "російськими" частини окупованих територій України. Причому переговори з Вашингтоном про це нібито вже тривають. Утім, жодних публічних заяв американської адміністрації про це не було.7. Зеленський визнає: говорити про територіальні питання доведеться, і це не буде проста розмова. Водночас президент наголосив: Київ ніколи не визнає анексовані українські території російськими. Україна не визнає анексію. Та чи погодиться Київ на угоду, в якій буде таке визнання з боку США? Це питання наразі лишається без відповіді.

Атом іде в ремонт, в Україні очікується дефіцит електроенергії. Чи варто боятися відключень світла? На початку березня в Україні стартувала ремонтна кампанія на блоках атомних і теплових електростанцій, через що в енергосистемі може виникнути дефіцит. Чим його планують покривати та чи варто знову готуватися до відключень? Пояснюємо: 1. Традиційно навесні в Україні стартує ремонтна кампанія на атомних електростанціях , яка триває майже до початку наступного осінньо-зимового періоду. За цей час усі девʼять атомних блоків повинні пройти профілактичні роботи включно з перезавантаженням ядерного палива, де це необхідно.2. Сім з дев’яти блоків АЕС мають потужність 1000 МВт, ще два – по 440 МВт. Поки ще нема суттєвого потепління, а резерви генерації відсутні, виведення навіть одного блоку на тисячу мегаватів може призвести до дефіциту електрики в системі.3. У 2024 році період пікових зимових навантажень вдалося пройти без відключень завдяки великій проточності води по Дніпру та Десні. Це дозволило гідроелектростанціям взимку виробити рекордний обсяг електроенергії. Зараз ситуація інша. Якщо минулого року "Укргідроенерго" значною мірою замістило атомників завдяки весняному водопіллю, то в цьому році води буде менше через брак опадів.4. Найочевидніший спосіб балансування системи – імпорт електроенергії з ЄС. З 1 грудня 2024 року європейська мережа операторів передавання електроенергії ENTSO-E збільшила можливості для імпорту з 1 700 МВт до 2 100 МВт. Додатково Україна в разі потреби може отримувати до 250 МВт у режимі аварійної допомоги.5. Другий інструмент – внутрішні резерви. Зокрема, можна максимізувати використання теплової генерації: тих блоків, які перебуватимуть у резерві і не постраждають від російських обстрілів. Третій – обмеження споживачів. Передусім буде обмежуватися промисловість. Крайній варіант – введення графіків аварійних відключень для побутових споживачів, дрібного та середнього бізнесу.6. Чи повторяться тривалі відключення влітку? "Цьогоріч ремонти на АЕС оптимізовані. У найспекотніші місяці минулорічних провалів генерації не очікуємо", – каже джерело ЕП в енергетичній компанії. Менеджер підтверджує, що найбільший дефіцит очікується в липні. За його словами, весь обсяг можна покрити шляхом постачання електрики з ЄС.

Як Росія страчує українських військових? Минулого року Офіс генпрокурора зафіксував рекордну кількість фактів розстрілів українських військових, яких росіяни захопили в полон. Чи відбуваються ці злочини за погодження їхнього командування? Якщо коротко: 1. Активізація фіксації розстрілів українських військових у часі співпадає з початком Курської операції. Паралельно з цим роспропаганда запускає нову хвилю дезінформації про начебто вчинення українцями воєнних злочинів на російській території: вбивства цивільних, розстріл евакуаційних колон і мародерство. Як докази вони наводять відео, на яких не можна ідентифікувати причетність Сил оборони чи потенційних постраждалих.2. Ми на умовах анонімності спитали у військовослужбовців ЗСУ, які перебувають чи перебували на Курщині, чи коли-небудь вони чули або отримували від командування накази шкодити цивільному населенню? Всі вони відповіли, що ні. Ба більше, за їхніми словами, командування нагадувало про те, що потрібно дотримуватися Женевських конвенцій, аби зберегти імідж України на міжнародній арені та уникнути воєнних злочинів, за які передбачена відповідальність.3. Паралельно прокуратура так званої "ДНР" з кінця серпня 2024 року починає масово тиражувати вироки військовим Сил оборони та цивільним громадянам України, які перебувають у російському полоні. Полонених звинувачують у "шпигунстві" та "звірських вбивствах" цивільних.4. Введенням 10 серпня на територіях Курської, Брянської та Бєлгородської областей режиму контртерористичної операції Кремль фактично дав своїм військовим карт-бланш на дії щодо українських військових та цивільних, які пішли на співпрацю з Силами оборони України. Це також є свідченням, що принаймні на західних кордонах РФ російські військові, яких курує ФСБ, можуть мати наказ не брати українських військових у полон.5. За словами військовослужбовця Легіону "Свобода Росії" Інтернаціонального батальйону з позивним "Сільвер", у "Шторм-Z" не просто толерувалося порушення воєнних злочинів, а бійці могли створювати черги з тих, хто буде розстрілювати. 6. За словами Сільвера, накази розстрілювати віддавали не лише щодо українців, але і щодо своїх. Адже легше написати, що людина розірвалася на снаряді, аніж заповнювати купу документів, скажімо, через відмову виконувати наказ. Сільвер. За 3 місяці, які Сільвер провів у підрозділі, командир офіційно 6 разів віддав наказ розстріляти.

Як працюють ті, хто палить глибоку Росію? Велика історія 14-го полку безпілотних авіакомплексівЯк з нахабства кількох офіцерів, що випадково знайшли дрон на складі, готовності високих армійських чинів до ризику та кількох років важкої роботи постав 14-ий полк – єдиний у ЗСУ і, мабуть, найбільш "запакований" у світі підрозділ для комплексних стратегічних уражень дронами? Розповідаємо зі слів його засновників та командирів: Про те, як все починалося: Якось на складах ми випадково побачили, що лежать якісь БПЛА в ящиках. Питаємо: що це? Нам кажуть, що це "гімно, яке не літає". Але ми зацікавились, почали розбиратися. Ми навіть поїхали і пройшли навчання за кордоном. І знаєте, що сталося? Гімно, виявилось, літає і вражає цілі. Це був дрон-камікадзе закордонного виробництва, який летів на відстань 100–120 км. Про зустріч із Залужним: Ми прийшли тоді до Залужного з конкретною пропозицією, що дайте нам батальйон, і ми врятуємо цю програму дальнього ураження. Буквально через 48 годин ми підготували штатний розпис підрозділу, перелік людей, кого хотіли залучити, прописали, як будемо працювати. Валерій Федорович нам все це дуже швидко погодив, і вже у вересні 2022 року у нас був перший батальйон глибинного ураження. Про перші місії: Це був повний треш. Це не ті дрони, які у нас зараз, навіть близько. Перший той літак запускався з рампи – така рогатка велика з резинкою. І щоб натягнути резинку, її треба було зачепити джипом. Машина в тому бруді в полі грузне. Щоб запустить 5 дронів, ти з ними всю ніч промучишся. Але тоді не було такого сильного РЕБу чи ППО, і навіть ці борти долітали. Це невеличкі дрончики, з невеличкою бойовою частиною. Але він прилітає – і бабах: десь якийсь невеличкий склад пального у ворога горить. Про те, з чим полк працює зараз: Зараз у нас є дрони, які летять на 2000 км. Причому у нас ціла лінійка різнопланових дронів, які існують під різні задачі і різну дистанцію.Про те, чому з діпстрайками найкраще працювати групам спецпризначення: Така група розуміє все конвенційне озброєння аж до того, що гелікоптер може перегнати з одного місця в інше. І ця компонента дуже важлива – підготовлені люди. Бо запускати наші діпстрайки – це купа дуже дрібних речей. Буває, що воно не летить, треба тут підпиляти, тут бойова частина не залазить, тут кришка не закривається.Про те, як діпстрайки впливають на лінію бойового зіткнення: Пам'ятаю, як під Курську операцію знищували ворожі склади, Тихорецьк тоді просто рознесли в пил. Він наче далеко, але це впливає безпосередньо на лінію фронту. Тоді з перехоплень чітко була інформація, що у наших ворогів снарядний голод. А якщо розвалили якусь ПММку (склад паливно-мастильних матеріалів – УП) велику, то танк не має чим заправитись. Тут все взаємопов'язано.Про те, чим українські дрони кращі за західні розробки: Наші дрони кращі за західні аналоги. Якщо ми говоримо про глибинне ураження, то це 100% так. Тому що виробники мають контакт з полем бою! Зараз наш полк використовує, мабуть, десь 80–90% вітчизняного виробництва, решта 10% – закордонне. А на початку роботи було рівно навпаки. Закордонні засоби наразі це десь "Toyota", а українські – це уже "Mercedes". Наші просто на голову вищі.

Як зберігати свою психіку в балансі й не взятися копати помиральну яму? Вже понад три роки великої війни частина українського суспільства живе в стані емоційних гойдалок, де апогеєм є впевненість, що ми на шляху до перемоги, а нульовою точкою – відчуття, що все пропало. Як продовжувати зберігати спокій в таких умовах? Розповідає соціальний та військовий психолог Олег Покальчук:Про те, що робити з почуттям безпорадності: Чим менше люди можуть дати лад всередині самих себе, тим більше вони звертаються до подій ззовні. І чим віддаленіші ці події, тим драматичніше на них реагують. Драматичність оцінок ситуацій, на які вони зовсім не впливають, підвищує їхню самооцінку. Якщо ви реагуєте на Трампа, значить, дотичні до якихось світових процесів. На землі вісім мільярдів людей, ми знаходимося в частині світу, яка складає приблизно 15–17% людства. Тому, якщо ми трошки зліземо з глобуса України, то, може, драматизація зменшиться.Про те, як перейти до стану наведення ладу: Ви можете починати копати помиральну яму, а потім в процесі виявиться, що ви копаєте город. Це природа бере своє. Здоровий глузд нам підказує якісь більш валідні поведінкові риси. Коли ми плануємо щось зробити, думки мають гіперболізований характер. Як тільки ми починаємо робити, все спрощується. Якщо ви не можете навести порядок у себе на робочому столі, встановити нормальні стосунки з близькими, то ви і в ширшому масштабі точно нічого не зможете зробити. Якщо ви вболіваєте за долю світу, але ваша власна доля вашими власними руками занепащується, ви сієте хаос довкола себе, а потім нарікаєте на хаос у світі.Про те, що відбуватиметься з суспільством по припиненню воєнних дій: Люди, які змінили свій світогляд в умовах екзистенційної кризи, в умовах вибору без вибору, будуть триматися свого товариства, тому що в ньому є зрозумілі поняття побратимства, дружби, справедливості. Це те, що відбувалося з ветеранами після кожної війни, це нормальне явище. Буде якась дифузія, частина буде перетікати в інші кластери. Про ПТСР у військових: Коли люди з диванів говорять про посттравматичний стрес, мовляв, військові "повернуться і всіх постріляють", це чистий ідіотизм. ПТСР проявляється щонайшвидше через пів року після того, як закінчуються бойові дії. І це стосується досить невеликого відсотка людей. Всякі гострі стресові реакції, вони характеризуються тим, що чим гостріша ця реакція, тим швидше вона проходить. Це як температура. Коли в людини висока температура, організм бореться. А коли у вас 37, ви можете нудити з цією температурою місяць.Про те, чи можливо досягти справедливого миру: Це екзистенційна війна. Я намагаюся рештками префронтальної кори утриматися в рамках критичного мислення і не очаровуватися, щоб не розчаровуватися. Але у частини ейфорія буде, політично модерована ейфорія. Це не погано. Людям потрібні позитивні переживання. Якщо їх немає, то їх треба стимулювати. Я як психотерапевт повністю за те, щоб люди відчували якісь позитивні емоції. 

Чи виконали аптеки обіцянку президента знизити вартість лікарських засобів на 30%?ЕП проаналізувала ціни в аптеках із сайту Tabletki.ua на 100 згаданих у списку препаратів, вартість яких мала знизитися на 30%. Та чи виконали підписанти обіцянку? Розповідаємо:1. 1 березня порівняно з початком лютого ціни на ці 100 позицій в середньому зменшилися на 15%. Порівняно із січнем падіння становить 25%. Проте слід врахувати, що на початку 2025 року ціни, які були більш-менш стабільні весь попередній рік, різко зросли. Порівняно з листопадом 2024 року – майже на 20%.2. Хоча зниження вартості ліків почалося в лютому, ще до заяв офіційних осіб, цей тренд останніх двох місяців не є результатом ринкових факторів. ЕП проаналізувала ціни на інші 47 найпопулярніших препаратів із сайту Tabletki.ua (українського та іноземного виробництв), які не увійшли в згаданий перелік. Їх вартість у січні, лютому і березні досі на 15% вища, ніж у кінці 2024 року.3. Це призвело до абсурдної ситуації. Дозування чи фасування того самого препарату одного виробника можуть бути різними, а ціни – майже ідентичні. Наприклад, "Ранитидин-Дарниця" продається в упаковках по 20 та 10 таблеток. Більша потрапила в список із 100 обраних і за місяць подешевшала із 75 грн до 55 грн, а менша, яка не потрапила до списку, коштує ті самі 40 грн. 4. Штучність ситуації виводить за дужки факт, що на ринку є ознаки нездорової конкуренції. Два найбільші дистриб'ютори ("БаДМ" та "Оптима-фарм") контролюють 85% ринку, а п'ять найбільших мереж аптек ("АНЦ", "Подорожник", "9-1-1", "Бажаємо здоровʼя" і "Доброго дня") – 50% роздрібних продажів ліків.5. Досягти таких позицій їм вдалося, зокрема, завдяки щедрим маркетинговим бюджетам, якими їх "заливали" українські та іноземні виробники ліків. "Влітку 2023 року відбулася домовленість між двома великими дистриб'юторами і п'ятьма найбільшими мережами аптек, у результаті чого ринкова частка тих і тих почала зростати", – натякає на змову частини ринку представниця фармкомпанії “Дарниця” Катерина Загорій.6. На це мав би реагувати не президент, а спеціальний орган – Антимонопольний комітет. Проте він вкотре демонструє безпорадність у питаннях конкуренції.