УП. Кляті питання | Що нам розповів заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров? Н...

Що нам розповів заступник командувача Повітряних сил Павло Єлізаров? На початку 2026 року Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил – із фокусом на розвиток малої ППО та протидію дронам. Ми поговорили про те, в якому стані перебуває українська ППО, які системні помилки необхідно виправити і чому в цій війні виграє не той, у кого більше людей. Коротко переказуємо цю важливу розмову:Про зміну концепції ставлення до "Шахедів": Раніше в областях вважалося так: якщо вони пролетіли повз мене і не вдарили по моїй області – слава Богу, зранку мене ніхто не буде сварити. Зараз модель інша: "Шахеди" зайшли і вийшли. Якщо вийшли – це погано. Вийшли – чому? Тому тепер є контроль: скільки зайшло, скільки вийшло. Далі ми проаналізували всі радарні поля. Іноді групи або ті, хто відповідав за радари, ухвалювали рішення на власний розсуд. Зараз це більш упорядковано: радари стоять за певною логікою і переміщуються залежно від того, що було під час попереднього прильоту.Про ключові проблеми української ППО: Українську ППО варто щонайменше розділити на дві складові. Перша – це, умовно кажучи, велика ППО. У нас є кваліфіковані люди зі спеціальною освітою, яку, прийшовши добровольцем у 2022 році, отримати неможливо. А в малій ППО, яка бореться з "Шахедами", бракує структурованості й системності. І саме тут нам доведеться навести порядокПро створення антидронового "купола": Унікальність у тому, що ми маємо створити це з підручних засобів. Україна занадто велика, і ми не можемо фінансово дозволити собі систему, як в Ізраїлі. Навіть те, що є зараз в Еміратах – багаторівнева система прикриття з сучасних засобів – ми фізично і фінансово не потягнемо. І нам ніхто цього не подарує. Знаєте, "Шахед" – як тарган. Ніби простий, але настільки настирливий…Про нову команду в Міноборони: Те, що з приходом Михайла Федорова з'явилися інновації і рух – це абсолютно правильно. Скажімо так, "метаболізм" системи суттєво прискорився. Але свою дронову перевагу ми, на жаль, втратили. У 2022–2023 роках у нас був шанс зробити ключові речі. Ми змогли зупинити росіян, вибити значну частину техніки, стабілізувати ситуацію – вони цього не очікували. Але ми не повернули території. Якби тоді "метаболізм" був швидшим, ми могли б ще й відвоювати частину територій. Цей момент ми втратили.Про те, скільки російських військових ліквідуємо на місяць: Вони є у відкритому доступі – приблизно 35 тисяч. Якщо вони збільшать потік, зросте й кількість втрат. Якщо рухатимуться повільно – це буде на рівні 30–35 тисяч.Про те, як людський фактор впливає на поле бою: Ми взяли всі екіпажі, які були під нами – їх понад 300. Із них 66 збили більше ніж 10 "Шахедів", інші – менше 10. А 170 екіпажів за рік не збили жодного. Коли ми говоримо про людський ресурс – багато його чи мало, – я вважаю, що навіть того ресурсу, який уже мобілізований, нам достатньо. Його просто потрібно ефективно використовувати, структурувати й аналізувати.Про те, як ця війна може завершитися: Якщо ми підвищимо ефективність і збільшимо втрати противника – це може призвести до їхньої внутрішньої деморалізації. І тоді я не виключаю, що ми можемо провести контрнаступ і зафіксуватися на вигідних позиціях. Але є ще один фактор – ризик застосування тактичної ядерної зброї. І це вже питання до міжнародних партнерів. Вони мають чітко заздалегідь визначити свою реакцію. Бо якщо рішення почнуть ухвалювати вже після – це буде запізно.