УП. Кляті питання | У часи Трампа світ має припинити прикидатися | Історична промова прем'...

У часи Трампа світ має припинити прикидатися | Історична промова прем'єра Канади20 січня у Давосі виступив із промовою прем'єр Канади Марк Карні. Його виступ багато хто вже називає історичним або епохальним, бо він змальовує обриси нового світового порядку. "Європейська правда" переклала промову Карні на українську, а ми тезово переказуємо:1. У 1978 році Вацлав Гавел написав есей "Сила безсилих", в якому поставив просте запитання: як комуністична система підтримувала сама себе? Відповідь на нього почалася з прикладу продавця овочів, який щоранку вивішує у своїй вітрині табличку: "Пролетарії усіх країн, єднайтеся!". Він не вірить у те, що там написано. І ніхто навколо не вірить. Але він все одно щодня вивішує табличку, щоб уникнути неприємностей, щоб сигналізувати про згоду з правилами, щоб ужитися з реальністю. Але оскільки кожен власник крамнички робить те саме – система зберігається.2. Сила системи походить не від правди, а від готовності кожного поводитися так, ніби це правда.Але й крихкість системи походить з того ж джерела. Коли хоча б одна людина перестає грати цю роль, коли продавець овочів знімає свою вивіску – ілюзія потужності системи починає давати тріщини. Друзі, настав час для країн зняти свої "фальшиві вивіски".3. Десятиліттями такі держави, як Канада, процвітали в умовах того, що ми називали міжнародним порядком, заснованим на правилах. (…) Хоча ми знали, що розповідь про "міжнародний порядок, заснований на правилах" була частково неправдивою. Що найсильніші держави можуть звільняти себе від зобов'язань, коли їм це зручно. Що правила торгівлі застосовуються асиметрично. І ми знали, що міжнародне право застосовується з різною суворістю залежно від особи обвинуваченого чи жертви.4. Це була фікція, але ця фікція була корисною. Зокрема, американська гегемонія допомагала забезпечувати суспільні блага, відкриті морські шляхи, стабільну фінансову систему, колективну безпеку і підтримку рамкових механізмів вирішення суперечок. Отже, ми розмістили цю вивіску у вікні. Ми брали участь у ритуалах і здебільшого уникали говорити про розриви між риторикою та реальністю.5. Ця угода більше не працює.Скажу прямо: ми перебуваємо посеред розлому системи, а не переходимо на її зміни. Вже зо два десятиліття низка криз у сфері фінансів, охорони здоров'я, енергетики та геополітики оголюють ризики надмірної глобальної інтеграції. 6. А віднедавна великі держави почали використовувати економічну інтеграцію як зброю, тарифи – як важелі впливу, фінансову інфраструктуру – як примус, а інтегрованість виробництві у ланцюги постачань – як вразливі місця, які можна використати. Не можна жити у брехні про взаємну вигоду від інтеграції, коли за її допомогою вас підпорядковують. 7. Багатосторонні інституції, на які покладалися "середні держави", такі як СОТ або ООН, – тобто архітектура колективного вирішення проблем – під загрозою. Як наслідок, багато країн доходять висновків, що вони мають розвивати більшу стратегічну автономію. Цей поклик зрозумілий. Країна, не здатна себе прогодувати, забезпечити паливом чи захистити, має небагато варіантів у цій реальності. Коли правила більше не захищають вас, ви повинні захищати себе самі.8. Але треба чітко усвідомити, до чого це призводить. "Світ фортець", де кожна держава за себе, буде біднішим, крихкішим і менш стійким. І є ще одна правда: якщо великі держави відмовляться навіть від позірного дотримання правил і цінностей заради вільного втілення своєї сили та інтересів – їм буде дедалі важче отримувати вигоди від "транзакціонізму" [міжнародної політики, побудованої на обміні, а не на принципах; цей термін вживають для позначення політики Трампа. – ЄП].