УП. Кляті питання | Що відбувалося на Курщині в останній місяць оборони?Наша журналістка О...

Що відбувалося на Курщині в останній місяць оборони?Наша журналістка Ольга Кириленко стала однією з небагатьох представників медіа, яким за останній тиждень вдалося дістатися на Сумщину і попрацювати біля українсько-російського кордону. А також поговорити з двома десятками солдатів і командирів із чотирьох підрозділів, що беруть участь у Курській операції. Ось що вона розповідає: 1. Проблеми з логістикою, зв'язком, браком досвідченої піхоти тягнулися з осені 2024-го. І, як переповідають співрозмовники УП, ігнорувалися управлінням військ "Курськ", яке з осені було зосереджене в руках Командування Десантно-штурмових військ.2. З вересня 2024-го, відколи російська армія пішла в контрнаступ на Курщині, вона насамперед атакувала фланги. Росіяни практично одразу відкинули українські війська ліворуч від дороги на Суджу – в районі сіл Глушково та Корєнєво. А потім щомісяця "надкушували" український виступ, відсуваючи Сили оборони все ближче до дороги Суми – Юнаківка – Суджа. Праворуч від дороги ситуація була трохи ліпшою. Однак і тут, у листопаді – грудні 2024-го Силам оборони довелося відійти ближче до Суджі та основної дороги, залишивши район Борок і Плєхова.3. За словами більшості співрозмовників УП з офіцерського складу, командування операції припустилося помилки, виставивши на фланги Курського виступу слабші підрозділи. Тоді як сильніші, зокрема 95, 80, 82 бригади ДШВ, залишили на центр українського виступу – на залізницю в напрямку Льгова та дорогу в напрямку Курська.4. Доволі неоднозначно серед військових було сприйняте рішення командування проводити наступальні дії в напрямку Большого Солдатського на початку січня. Це вздовж дороги, що веде з Суджі на Курськ. Адже в такий спосіб Сили оборони ще глибше затягували себе на територію противника, а не рятували фланги, які постійно звужувалися. Згодом Сили оборони все ж вирішили розширити свій правий фланг і на 3–5 км відсунули росіян від Суджі. Однак суттєвого впливу на ситуацію це вже не мало.5. З січня 2025-го, коли росіяни почали масово літати над основною логістичною артерією українського угруповання – дорогою Суми – Юнаківка – Суджа дронами на оптоволокні, ситуація в українського угруповання погіршилася ще більше. Щонайменше з початку – середини лютого український гарнізон на території Росії не міг завозити людей на позиції машинами, не міг працювати технікою, не міг оперативно відправляти поповнення на відбиття штурмів. Будь-які дії стали повільними та тяжкими для виконання. Ефективна оборона в таких умовах була неможлива.6. Найбільш категоричні, але все ж позитивно налаштовані до Курської операції співрозмовники були переконані, що, суто з військового погляду, виходити з території Росії варто було після контрнаступу росіян восени 2024-го. Але в такому випадку Силам оборони явно не вдалося б знищити там зо 20 тисяч росіян. Інші ж запевняють, що критичною точкою виходу мав стати січень 2025-го, коли росіяни почали перекривати логістику.