Леонід Боримський народився 7 березня 1997 року в селі Червоне Житомирської області, де закінчив школу з відзнакою. Вступив на факультет гуманітарних наук НаУКМА за спеціальністю «Історія» у 2018 році. Будучи першокурсником Леонід стає братчиком у Братстві козацького бойового звичаю «Спас» та активно долучається до його діяльності й громадських активностей: козацькі фестивалі та заходи, «Козак-квести», фестивалі Тараса Шевченка «Ше.Fest» і «Країна Мрій». Для Леоніда це була частина особистого прагнення берегти українську культуру й традиції.Він з дитинства захоплювався історією давнього Риму та поєднував це з реальним служінням. Він вільно володів англійською, сам вивчив німецьку, тому у війську охоче працював із іноземними колегами. І навіть позивний взяв собі відповідний – Ремус/Рим.Під час повномасштабного вторгнення Леонід долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Завдяки володінню іноземними мов на розмовному рівні, був зарахований до інтернаціонального по складу відділення. Свою військову кафедру, яку пройшов у студентський час при прийомі приховав, проте вже за два місяці служби дослужився до заступника командира відділення.За два місяці до Нового 2025 року Леонід отримав серйозне поранення в голову. Під час бойового завдання відстояв з побратимами позицію, виніс на собі побратима. Пройшовши лікування та реабілітацію – повернувся на фронт.15 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Копанки Ізюмського району Харківської області Леонід загинув. Поховали його 22 березня у рідному селі Червоне.За тиждень до загибелі військовослужбовцю виповнилося 28 років. Подарунки від родини забрати з пошти так і не встиг, батьки поклали їх вже до труни: вишиванку, Історію Римської імперії та годинник. У Леоніда залишилися батьки, сестра, бабуся і дядько, який продовжує його справу у війську. Леонід залишився в пам’яті друзів і товаришів як щира, безкомпромісна людина, для якої патріотизм і служіння Україні були життєвим вибором.#FightForUkraine