Капітан віддає наказ.Розгортаю вітрила,витримую холод і зливи,заливаючи 3в1,як сльозами заливаю хустинуза хвилину до сходу сонця.Сходами переходжу до світу,де тільки морей під ногами відлунює пісня –загублена й недочуталюдьми і створіннями з солі.Літа‌виці та сиренишепочуть мені про дім і дороги з асфальтуна шпальтах пожовклих газетдля ватри і для душі.Дощить і дощить.Відчуваю себе кораблем –його щоглами та бортами.Проти вітру іти складніше,та стояти – видається самотністюбез командиі без мети.Палуба скрипить під ногами.Скрип.Скрип.Скрип.Капітан повторює серед буревіїв та хвиль:"Дитино, лишай сліди випалені на дереві – вся суть у твоїй вазі –не ходи навшпиньки.Бережи усі схоплені богами вітриу побитій чашці з Аврори.Тільки так ти дістанешся горизонтусеред уламків старих човнів.Молися до Кето,аби дізнатись нові шляхи.Випливай зі штормів Нептуна,наче старі кити випливають,аби вдихнути".Сходять тумани.Матроси гукають до неба,називають свої імена,розгортають вітрила,підіймають якір,виконують за наказом наказ.Ти і є капітан.@in_gal_night#софія_волкодав