Храм поезії (🖤) | ​Втома часто вимірюється величиною синяків під очима,Вдома перед сном ...

​Втома часто вимірюється величиною синяків під очима,Вдома перед сном болять ноги, і сусід знизу знову нагримавЗа зраду своїй коханій дружині.Прощення шукають тільки блаженні.Ті, кого гартували гречка і ремінь,На шкірі відбився весь спектр синього.Раніше хотілось заглянути Богу за пазуху,Коли ще не був так отруєний газамиСигаретного й кальянного диму.Хотілось покласти світ на коліна,Створити власний культ поклоніння,Сидіти в кабінеті із золотими дверима.Я щиро вірив, що в мене це життя недаремно,Що вдасться осягнути цінності метамодерну,І плакати на старості старим сивим дідом.Осягнути кожне із таїнств кохання,Жити кожен із днів як останній,Зустріти смерть по-справжньому гідно.Але реальність жорстокіша за Скрябіна "Квінти".У спину летять полум'яно-ядучі привітиУ суміші зради, хвороби та заздрощів,Свідомість блукає буденними хащами.Бо ніщо не вічне, а любов тим більше,Я хотів як краще, а пишу ці вірші.У бога пазух немає, бо він ж безтілесний,Апостоли правди давно це донесли.Для чого це все, заради всього святого?Метаморфози грядуть, що навіть і МордорБуде здаватись острівцем на Мальдівах.Будемо жжати те, що посіявНутром тваринним люд насильства.Гени проявляють справжню схильність До повної відсутності мораліІз цим всім в голові я засинаю.Коли тіло порубцьоване шрамами,Осколків цілунків більше ніж маминих,Серед кіптяви і моторошного димуНам залишиться померти молодими.Зостанеться лиш той стражденний образ,Що потім щось чекає на нас добре.Але поки кров та піт стікають щоками,Розклад майбутнього простий, що таки.Молодість, що захована за мурами,Молодість сплюндрована кометами,Молодість валяється на землі обкуреній,Молодість у епітафіях затерта.Тож по факту в пизду це все.В пизду суперечки, батли, мордобої, В пизду людей, які не приймають української ідентичності .В пизду лицемірів, які роблять це все, тільки тому що це вигідно,І суддів, прокурорів та ментів, що продовжують красти.Останні тижні я існую на автопілоті,Від роботи, до роботи.Я бачу надто багато знівечених доль щодня,Що прив'язані до ліжка після важких поранень.Вони є щитом, який захищає мою домівку від перетворення на попіл.Але вони не вічні,І я не вічний.Ми постали проти історії, а вона методично,Виконує задачу нашого знищення.Я розряджена батарейка.Дріт для підзарядки перебитий,І я не знаю, що робитиЖивіть своє краще життя, а я піду зашивати рани,Якщо ще залишилося що зашивати.Кудлатий#кудлатий