Іван Багряний«Ave Maria»Всім бунтарям і протестантам,Всім, хто родився рабом — і не хоче бути ним,Всім скривдженим, і зборканим, і своїй бідній матеріКрик свого серця присвячую.АвторДРУЖЕ МІЙ ЛЮБИЙ!Прошу — не називай мене поетом, бо це мене жорстоко ображає.Не іменуй мене поетом, друже мій, бо поети нині — це категорія злочинців, до якої я не належав і не хочу належати. Не іменуй мене поетом. Бо слово п о е т скорочено стало визначати — хамелеон, проститутка, спекулянт, авантурник, ледар…Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею. І сьогодні я цього найбільше хочу.Ударившись об мур вифарбленої в красивий колір підлости і відскочивши від нього, я покотився в протилежний бік. І тепер уже не знадить він мене і не вдарюся я об нього, бо це дуже боляче.Проте я не шкодую — так мусіло бути. Це наука.<…>…………..І вся людськість хіба не єстьінфузорії(пожирай, пожирай себе вкраплі води)?П. Тичина("В космічному оркестрі")ПЕРЕСМАГЛИ, порепались губи,Цілував лише вітер та час…Я такий необтесаний, грубий,І мій біль не за вас, не про вас.Не про вас, що спокійні і певні…Не про вас, в кого сила — закон,Що прийшли і, мов велетні древні,Штурмом злота взяли рубікон,Узяли і усілись на троні(Щоб судить непокірних братів):"О віки! Наші скарби мільйонні!Наші ви!!!До незнаних часів!" —Не за їх, що з крицевих Нью-ЙорківЗаґнуздали, мов спрут, бігуни…Нарядили любов у опорки,А культуру — у панцир війни.Або тих он шляхетних, що мітятьНа героїв казковий шолом,Золотаві вінки Афродіти,А сестрі…Дні печаллю розбитіІ ганебне тавро на чоло.Такі чисті, культурні і чисті:Непокірних пускають в "расход"І на брата, на братові дітиШлють наклепи й десятки угодЗапродажних,за мілку монету,За блискучі дзвінкі копійки…Не про Вас я. О, що Вам поети?Такі мудрі, гуманні такі.Я всього лиш, всього про Марію,Я про тих, кого час заґнуздав,Димом смирни в леґендах овіявІ пожер Ваш голодний удав.О Ви, люди — брати по плянеті,О в’язниць і законів творці!Ідеал Ваш — новенькі штиблетиІ портфель в "худосочній" руці.Ви боги. Ви Владарі. Ви…Кретини!Хто сказав там, що радість — закон?!Мабуть, той, що єдину дитинуЗґвалтувавдля рублів,для корон.А після у костьолі, у клюбіРозпинався за брата свого,Смертним боєм ламав свої груди:"Я за нього в петлю і в огонь!!"Так, я знаю, — я виріс між вами,Так, я знаю, — бодай би не знать:Ви за підлість ув’єте вінками,За любов — ведете умірать.