(не) моє полотноЯкби моє тіло було мапоювсіх сказаних сліві змовчаних фразвсіх викриків звинувачень обрáз заперечень знущань глумусміху слів 'пробач' 'люблю' 'ненавиджу' ' я завжди поряд' 'ти не потрібна''геть'Якби я малювала її сама -перетворила б на попіл,розвіяла вітром,втопила у келиху шампанського,але ні, не випила б, - вилилапід ялинкуВтім...Я лише полотно,залишене на поталу любителям 'високого мистецтва'Вони самі зробили це зі мною...Я лише полотно,на якому поважно розляглись обережно наляпані плями обрáз дірки‌ від знущань обпалені краї звинувачень пунктирні доріжки сміху глумкого,що перебились і на інший бікЯ лише полотно,на якому, ніжними доторками зашивали дірки словами 'пробач', зачищали краї шепотом 'люблю', коректором турботизамалювали пунктирз обох боківЯ лише полотно...Не ідеальне, не біле, -з історією у десятиліття,з обіцянкою продовження,де кожне слово вкарбоване вибите запечатанеУ стошаровості шкіриУ стошаровостімоєїдуші.M.LeitДуже дякую @AvaadaKedaavraa, за таке неймовірне оформлення цього віршу🥹 я й досі частенько передивляюсь всю карусельку і не можу натішитись❤️marlena leit