(не) моє полотноЯкби моє тіло було мапоювсіх сказаних сліві змовчаних фразвсіх викриків звинувачень обрáз заперечень знущань глумусміху слів 'пробач' 'люблю' 'ненавиджу' ' я завжди поряд' 'ти не потрібна''геть'Якби я малювала її сама -перетворила б на попіл,розвіяла вітром,втопила у келиху шампанського,але ні, не випила б, - вилилапід ялинкуВтім... Я лише полотно,залишене на поталу любителям 'високого мистецтва'Вони самі зробили це зі мною... Я лише полотно,на якому поважно розляглись обережно наляпані плями обрáз дірки‌ від знущань обпалені краї звинувачень пунктирні доріжки сміху глумкого,що перебились і на інший бікЯ лише полотно,на якому, ніжними доторками зашивали дірки словами 'пробач', зачищали краї шепотом 'люблю', коректором турботизамалювали пунктирз обох боківЯ лише полотно... Не ідеальне, не біле, -з історією у десятиліття,з обіцянкою продовження,де кожне слово вкарбоване вибите запечатанеУ стошаровості шкіриУ стошаровостімоєїдуші.M. Leit

Дуже дякую @AvaadaKedaavraa, за таке неймовірне оформлення цього віршу🥹 я й досі частенько передивляюсь всю карусельку і не можу натішитись❤️ marlena leit