Тернополю /українському місту, з яким ми (поки що) — потенційні друзі з мережі/заходиш поза часом в місто Т.де набаки́р кресаня головної ратуші іще видніється посеред хмар,і нависаючи, долоні небарозлогим куполом тримають затінок над величчю Сере́туі відгомін буденних мандрів — уздовж каштанових рядів, провадить за рукав до різьблених на камені скульптур (портрети сталості) —що затаїли крізь сторіччя їхні очі?й у затишку мурованих осель охочелунає в розмислі перегук дзвонаріві може саме тут, на гладь озер, зліталися птахи листів Франка,щебетувати в осередок літа розносячи Тернопільським повітом плодючі сіянці «Мойсейових» шляхівчи перший Соломії солоспів в терновім полі розпорошений мільярдами піщинок самоцвітів, безцінний голос вдарувавши світу й піднявшись до склепіння зоряниць — вподобав вічну славу сама земля напувана життям —подібно низці золотих коралів, тримає міць дубовим частоколом й оборонним валомзусібіч.і місто дихаєі місто тихо снить про спокій позачасових реалій*вірш на фінал конкурсу Ліга _поетів