Вином червоним по небесній скатертиніРозлився вечір і дивується: "Де гості?"В осінні сквери кличе йти. МедитативноШепоче листя під ногами, клени гострятНа зиму профілі свої. До грудня встигнуть.Вино червоне на дубах. Чи лиш здається?Он жвавий жолудь пострибав у коло друзів.Щоб не бентежила журба душі фортецю,Я залюбки вбираю свіжозбите смузіЗ яскравих барв, допоки жовтень грає скерцо.Вином червоним просочились хризантеми,Джмелі в пилочку майже сплять. І темінь швидкоСтирає плями навкруги. Вночі натхненноГоріхи знов перешиватимуть накидки.Що стало краще, вранці сонце їх запевнить.Вином червоним майоріє горобина.Так серед чорних днів вкрапляються моменти,Що витягають з негатива й не набриднеВ свою палітру фарбувати дні, бо стертиВсе завжди легше, ніж бої вести постійно. А поки місяць у картатих кронах тоне,Доносить вітер від зими колючі звістки.Жене додому ніч крізь листяні затори,Десь поруч гілкою сосни зненацька трісне.Проведемо ж у вічність час вином червоним.P.S. Вірш на минулорічний марафон Олі Ритик "Вино надихає". @literospletinnia#винонадихає#приходченко