Присвячується Мурці.ну що я маю тобі сказати?у когось - Марія, чи хоч Олена,а в мене - ні хати, ні рим піздатих,я так, пересічно-паралельнийдо наративів благої долі - непристосований застосунок.пельмені, кола та анаболик.ну й трохи zoom-у.дивись, я без схем,             махінацій,                            кланів —плекаю тишу, щоб жити звукомхтось рве харизму, щоб вирізнятись,хтось пише плани, збирає cookie, та вище неба підбори тягне —асфальт відлунює металево.на фоні міста гливкої магмия наче стяг без герба та левана фоні кольору плям лексичнихстатично граю в плейофф-неймдропінг —так іронічно палю(сь).в "по-лічном" —кульгаві кроки.та кожен ріст має дивне значення, стрибати в воду  - як в тій задачці, де з точки А в точку Б є начебточи жовтий потяг за фібоначчі, чи тільки крок - нескінченно вартийслизьких парабол та гострокутихсистем, горінь, реформ.і начхатина скутки.тож паралелюсь під власний вимір,тримаю коло найближчих. середлистів загубленого поколінняя майже вижив, бо ще не вмер, аживу — зодягнений не по стандарту.сміється доля, як моріарті, як клята курва десятибальна,бо точки змішано, наче карти, на фоні неба все маргінально.і недоречна моя відвертістьна фоні лиха, сирен і вирв. тана фоні загальнолюдської смерті —я ще живий.@viknapoetry#верле