МВФ, ПДВ і страхові агенти-ФОП: чи переживе ринок таке «оновлення»

Поки уряд із МВФ узгоджує податкові зміни, на горизонті вимальовується доволі токсична ідея — зобов’язати ФОП-агентів зі страхування сплачувати ПДВ. На перший погляд — дрібна технічна правка. Насправді — потенційний удар по всій екосистемі страхового посередництва, яке й так тримається на ентузіазмі та персональних мережах, а не на маржинальності. Один абзац — одна думка. Тож поїхали.Перший тривожний дзвіночок — зникнення сенсу у дрібного агентського бізнесу.

Маржа агента низька. Комісія ледь покриває витрати на залучення клієнта. Додайте 20% ПДВ — і бізнес-модель сиплеться. Агент або піде в тінь, або здасть посвідчення, або «сяде» під велику СК на умовах повної залежності. (Це і є ефект «податкової пастки».)Другий наслідок — перетік клієнтів від агентів до великих банко- та директ-каналів.

Якщо ФОПам стане економічно невигідно працювати, їх місце миттєво займуть bancassurance та онлайн-продажі. Логічно, але це б’є по конкуренції. А менша конкуренція → вищі тарифи й гірший сервіс. Банки не будуть бігти за дрібним клієнтом з ОСЦПВ так, як це робить районний агент. (Це називається «канальна концентрація».)Третій ризик — просідання регіонального покриття.

В Україні 60–70% продажів певних продуктів забезпечують саме агенти-ФОП: села, малі міста, периферія. Там, де немає офісів СК і ніхто не поставить термінал для онлайн-продажу. Якщо агентів буде менше, ринок отримає «страхові пустелі». А це вже загроза виконанню норм про обов’язкове страхування.Четвертий ефект — тиск на самих страховиків і їхню збитковість.

СК доведеться або дотувати агентські мережі (що з’їсть страхові премії), або урізати комісії (що знищить мережу). Обидва варіанти ведуть до зростання загальної збитковості: перший — через витрати, другий — через падіння продажів на ризикових портфелях.П’ятий ризик — деформація ринку та поява «квазіагентів».

Коли норма стає економічно нестерпною, виникають обхідні схеми: субагенти без статусу, неформальні продажі, розщеплення комісій, участь третіх осіб без належної відповідальності. Це підриває довіру й створює регуляторний хаос. (Такі явища ми вже бачили у 2010-х.)Що означає ця реформа для ринку загалом? • падіння органічних продажів у ризиковому сегменті;• укрупнення СК та витіснення малих гравців;• втрата гнучкості каналів, гірше охоплення;• більше скарг клієнтів і менша різноманітність продуктів;• загальне зниження культури страхування, яку десятиліттями витягували на собі агенти.А чи є контраргументи? Є, але слабкі.

МВФ вважає, що «уніфікація правил» підвищить прозорість. Прозорість — це прекрасно. Але вона не повинна руйнувати цілу професію. В ЄС агент, який продає поліси, не платить ПДВ на комісії — і це не випадковість, а захист доступності страхових послуг.Висновок простий, хоч і трохи песимістичний.

Вимога ПДВ для ФОП-агентів — це не про фіскальну ефективність. Це про можливу ліквідацію одного з останніх живих каналів поширення страхування. Якщо агенти впадуть — впаде й частина ринку, а з нею й довіра мільйонів людей, які досі купують поліси не в телефона, а у свого «Марічки» або «Івана», що знає їхню машину, сім’ю та історію. Питання лише в тому, чи хтось на Грушевського і в МВФ розуміє, наскільки вразлива ця екосистема. Бо коли її ламатимуть, відкотити назад буде вже пізно.ТК «Українське страхування. ПРАВДА»