Трохи дивно слухати повчання про фронт від людини, яка сама ніколи там не була.Перед тим як відправляти когось “посидіти в окопах”, добре було б самому відчути, що таке війна не в телеграмі і не в студії.2014, 2015, 2016 роки - війна вже йшла. Хтось воював, хтось втрачав побратимів. А хтось будував політичну кар’єру й не поспішав ставати в стрій.Особливо цинічно звучать такі заяви з урахуванням попередньої проросійської риторики. У 2014-му частина нинішніх “патріотів” робила зовсім інші політичні заяви, а сьогодні розповідає, хто має воювати і скільки.Друге.Ми ведемо захисну війну. Не експансію. Не авантюру. Не “чийсь проєкт”.Це війна проти російської агресії. Війна у якій ми відбиваємось. І не ми її починали і сьогодні, нажаль, не в наших руках ініціатива на полі бою. Тому тези про те, що “від нас залежить, закінчиться війна чи ні” - це пряме повторення російської пропагандистської логіки.Ні. Війна закінчиться тоді, коли агресор припинить агресію. Відповідно, або він буде зупинений, або знищений. Перемирʼя ціною передачі ворогу територій призведе лиш до поновлення бойових дій у найкоротші терміни, але вже з гірших для нас позицій. Перекладати відповідальність із Кремля на український народ, чи на українську владу, - це гра на чужому полі.Навіть якщо це робиться емоційно, або для лайків.Можна критикувати владу, інколи то необхідність. Але коли політик починає зводити все до “ви вже всіх задовбали, може самі в окопи”, - це не державницька позиція. Це популізм на тлі війни.У цій війні достатньо тих, хто реально воює.І перш ніж когось повчати — варто мати моральне право це робити.