Тварини на війні.Є тиша, яку ніколи не забудеш. Час від часу згадую ту, що була у зоні бойових дій на початку вторгнення. Тишу природи - ні птаха, ні звіра, нічогісінько - одне ревіння техніки, гуркіт артилерії, стрілянина і нічого більше. Особливо, як нині бачу всіляку живність, яка спокійно (наскільки це можливо) живе і перебуває на передку, чи в околицях. Нещодавно мене злякала пташка, чи радше ми злякалися одне одного - при тому, що декілька хвилин тому був приліт, але їй це не завадило залишатися на місці. Все адаптується, або перестає існувати - от і вони адаптувалися, адаптувалися до пекла.Серед пекла. Дикі тварини можуть про себе подбати, але ніяк не домашні. Шкода кожного котика, собачку чи домашню худобу.. мені довелося бачити коров'ячу ферму, на декілька сотень голів, що перетворилася на один великий могильник. Літо, неймовірна жара, задуха від фекалій великої рогатої худоби, смердота від десятків й сотень трупів (зовсім недалеко ще було місце боїв, наші та московити у перемішку) - посеред цього всього були ще живі корівки, з малими телятами, що поміж груд фекалій намагалися знайти поживок...Що робимо ми? Завжди з побратимами намагаємося допомогти будь-якій живності. Деякі тварини, в особливості собаки, через погане ставлення від інших людей бояться йти на контакт, не даються на евакуацію - таким залишаємо корм, багато корму. Якимось вдається самостійно надати медичну допомогу у межах наших знань та навичок, когось доводиться вивозити та передавати спеціалізованим волонтерським організаціям. Нерідко беремо їх собі, як домашніх улюбленців. Мої тваринки. "На місці" у мене зараз нікого немає, мої улюбленці проживають у бабусі, бо вони вже вдосталь відбули своє - кіт Шльоцик (1 світлина) та собака Песа. Зараз у змозі пригадати наступних тварин, яким встигли дати імена: кіт Киц (2), кішка Тюся (3), кішка Кітті (4), кіт Боцман (5), пес Річ. Кітті та Річ й досі живуть разом з побратимами, у них все чудово.У війни багато жертв, і не всі вони можуть говорити - дехто просто дивиться тобі в очі та мовчки дякує. Людяність в людині найбільш виразна у відношенні до тварин.