Вивчаю біографію Франка й Українки. Хочу дати свій аналіз, щодо участі цих постатей у формуванні української ідентичності.Розгорнута аналітика буде згодом, можливо, колись) А зараз, якщо коротко, то прийшов до висновку, що не дивлячись на антихристиянські й соціалістичні погляди, роль Франка така яка має бути. І вшанування його памʼяті на достойному історичній постаті рівню. Водночас з цим, не можу погодитись з гіперболізованою роллю Українки. Її роль у формуванні націдентичності значною мірою перебільшена й штучно роздута. Часто її зображають як рівну Франку, чи навіть Кобзарю, але це не так. Її діяльність(як на той час) була незначною, а основні погляди дегенеративними, навіть для того товариства Винниченків-Грушевських у якому вона перебувала. І це лиш моя субʼєктивна оцінка постаті, як суспільному діячу, а не як письменниці. Із цікавого про Франка знайшов таке: «У боротьбі за Франка опоненти вдавалися не лише до словесних баталій, але й доходило до фізичних сутичок. Один із таких конфліктів трапився в 1933 р. під час відкриття надгробного пам'ятника Іванові Франку. Тоді молодь з ОУН намагалася не дозволити молоді зі спортивно-пожежного товариства «Луг» покласти вінок до пам'ятника Франку, і закидала луговиків камінням. Жертвами інциденту випадково стали сторонні люди.Інша сутичка відбулася 31 травня 1936 р. в рідному селі Франка Нагуєвичах під час урочистої академії з нагоди 20-ї річниці його смерті. На святкуванні сталася бійка між людьми лівих та правих поглядів. Ця сутичка спровокувала деякі подальші заворушення: «Після кривавої академії в честь І. Франка в Нагуєвичах дійшло до заворушень у Скольому Робітники вибили вікна в українській захоронці, а селянська молодь зачала бити шиби ж**ам. Ув'язнено 14 осіб»