https://youtu.be/eFXYO8Cne2Q?si=Nod60HoLiwzYCqTXЯ пригадую як я писав цю пісню. Тоді я був в с.Заїзд на якомусь святі. І так після концерту вийшов на вулицю. Памятаю була зима чи рання весна, не помню точно. Вийшов і так мені наче і гарно на душі і водночас млосно. Дивлюсь, пригадую всіх людей , які присвятили своє життя українській пісні . Вони все життя співали, їздили по концертах, брали участь у фестивалях , займали призові місця, виборювали призи, відзнаки . Але найголовніше- продовжували співати. Чи радість чи смуток на серці а ти ідеш на репетицію. Потім я відчув що це має заспівати моя "Журавка" мої рядки дуже резонують з кожною з учасниць цього колективу . Так і вийшло. Цю пісню виконує лише цей колектив. Це їхній духовний гімн(як вони самі називають) З нею ви вибороли гран-прі в Кропивницькому. Мене ще відзначила спілка композиторів України. Видно я зачепив їхню увагу як композитор. А дівчата з Журавки співали душею, а глядач це відчуває . Відчуло це і журі. Минають роки а пісня ця живе . Зараз не найкращі часи для випуску збірки моїх авторських пісень. Але маю надію, що колись вона все таки побачить світ. Сподіваюсь , збірка застане мене при земному житті , а поки ... "доле моя - гідно прожити . Доле моя - це мої діти ... а як настане прощання... піснею стану єднання