Як сучасна ескалація прокладає шлях до клоакиДорогі підписники, перепрошую за тривалу мовчанку. Вона була зумовлена переважно зануренням у глибини наукової та художньої літератури, а також відсутністю справді значущих новин, які б сколихнули політичну поверхню.У цій мовчанці є й позитивні сторони — кількість підписників зросла, і, статистично, майже місяць без активної роботи приніс більше нової аудиторії, ніж середньостатистичний насичений місяць.Однак відсутність моїх коментарів не означає відсутність інформаційного сміття і, висловлюючись сучасною народною мовою, трешу.Користуючись нагодою, прошу підтримувати канал у міру ваших можливостей. Інформаційного сміття та трешу є і буде багато, а отже, будуть і коментарі.Отже, сьогоднішня тема — занурення у клоаку невігластва.Політична ескалація, яку живлять і посилюють економічна криза та стагнація, створює умови, за яких суспільства дедалі частіше звертаються до логіки конфронтації.Росія, наприклад, намагається зберегти та примножити свій людський капітал, однак ці спроби виглядають досить слабкими та безсистемними.Захід, який також стикається з низкою подібних проблем, має ще один виклик — політизацію ставлення до російської науки та культури. Хоча безпосередньо ці явища не пов’язані між собою, вони мають спільне коріння — стрімку військово-політичну ескалацію.Цитата:«Жінка не може бути повноцінною людиною», — заявив депутат Державної думи Ільтяков. За його словами, спочатку існував лише чоловік, з ребра якого була створена жінка.Економічна криза в Росії, яка ще два роки тому лише готувалася постукати у двері, за якими лунали заяви про економічний прорив, сьогодні посилює демографічні проблеми країни.Зростання навантаження на населення, стагнація та інфляція базових споживчих товарів роблять створення сім’ї дедалі складнішим для пересічного громадянина. Війна як фактор залишається за дужками через її очевидний вплив.Зазначені процеси разом із нездатністю справді відповісти на демографічний виклик змушують російські еліти звертатися до дедалі більш абсурдних інструментів соціальної політики та використовувати все більш вигадливі й примітивні формулювання.Дійшло до того, що половину людства фактично оголосили неповноцінною, посилаючись на стародавню біблійну легенду, яка при цьому повністю суперечить сучасному науковому розумінню людини.У Литві, певною мірою, відбуваються схожі процеси.Там прем’єр запропонував виключити Ломоносова зі шкільної програми, оскільки той, на його думку, прославляв імперську політику Російської імперії. Така оцінка є досить поверховою.Безумовно, не можна заперечувати патріотичний характер його історичних праць. Проте не можна ігнорувати те, що Ломоносов був одним із перших у межах Російської імперії, хто намагався розглядати історію як цілісний процес, а не просто як послідовність окремих подій.Він представляв людину епохи Просвітництва зі своїм суб’єктивним, але характерним для свого часу баченням історії — і саме це робить його праці цінними для вивчення.Замість заборони його можна і навіть потрібно вивчати, пам’ятаючи про історичний контекст: не сприймати його праці як остаточну й бездоганну історичну істину, а розглядати їх як продукт певної епохи зі своїми обмеженнями та особливостями.Більше того, було б корисно прямо вказувати на можливу упередженість його історичних праць.Але такого підходу очікувати складно: він потребує ширшого кругозору і здатності дивитися на такий важливий предмет, як історія, розрізняючи значно більше відтінків, ніж просто чорне і біле.