Іранська делегація залишила переговори на знак протесту проти нових погроз Трампа, пишуть іранські ЗМІУ Тегерані заявили, що президент США порушив нещодавно підписаний мирний меморандум, який забороняє сторонам погрожувати одна одній. Раніше Трамп пообіцяв знищити Іран. «Перекриєте Ормузьку протоку — і у вас не буде країни», — додав він.«…»Переговори від самого початку мали сумнівні шанси на успіх, а після виходу у публічний простір драфту договору стало остаточно зрозуміло, що підсумок переговорів делегацій США та Ірану може бути лише один: непотрібна експлуатація літаків.Річ у тім, що, хоча в документах і є пункт про повне припинення бойових дій на всіх фронтах, Ізраїль не є стороною договору.Трамп уже заявляв, що атака Ізраїлю проти Хезболли нібито не розцінюватиметься як порушення договору, однак безпосередньо Тегеран із цим категорично не погоджується. Режим аятол дивиться на Вашингтон і Тель-Авів як на єдине ціле, що є політично правильним.Ізраїль навмисно не був залучений до переговорів, оскільки це було необхідно США. Таким чином, Штатам вдалося уникнути глухого кута в переговорах, який неминуче виник би за участі ізраїльських мілітаристів, що не сприймають жодних компромісів.Як наслідок, у Швейцарії американській дипломатії вдалося домовитися про відносно вдалу угоду, хоча медійний імідж Америки все одно наштовхується на підводні камені (Іран, за версією США, погодився зупинити ядерні розробки, але офіційний Тегеран то заявляє про хибність цієї версії, то підтверджує її, але з нюансами, які нівелюють політичну та юридичну значущість договору).Ця вдала угода, своєю чергою, зривається атаками Ізраїлю на Хезболлу, що для американської публіки створює видимість «підлого ізраїльського втручання», яке підриває міцний американський договір, укладений за поганої гри (що робить його цілком непоганим).На Заході виграють усі: з одного боку, американському споживачеві показали задовільний результат за підсумками провальної іранської операції; у «крадіжці» угоди можна звинуватити «нераціональний» Ізраїль: саме цю карту й розігрує американська пропаганда — близькосхідний союзник стає тимчасовим цапом-відбувайлом; націоналісти в Ізраїлі отримали чудову можливість підкинути свої шапки вгору та похизуватися своєю незалежністю й суверенністю; також Штати, приглушивши частину суспільної критики ефемерними переговорами, отримують перепочинок, паузу в бойових діях і можливість посилити свої сили в регіоні перед новою атакою.