Диспозиція сил усередині блоку розвинених країнЗа нефінансовими компаніями сукупний прибуток розвинених країн (блок НАТО та AUKUS + Ізраїль) становив 3,2 трлн дол. Із них 1680 млрд, або 52,5%, припало на США, за якими йдуть: Японія — 348 млрд, Тайвань — 117,4 млрд, Велика Британія — 114,7 млрд, Південна Корея — 108,2 млрд і Франція — 106,4 млрд. Німеччина не увійшла до списку, маючи показник нижче 100 млрд дол.Уже сама структура розподілу прибутку показує: йдеться не про рівноправний союз, а про систему з виразним центром. Крос-фондування (система циркуляції капіталу між державами — від чистих кредиторів, як Німеччина, до чистих позичальників, як США) спрямоване до Америки. Поточні ставки там вищі, ніж у Європі, що ринковими механізмами витягує капітал з європейських країн. Гроші рухаються туди, де вища дохідність.Це не win-win модель, а жорстка асиметрія. США отримують структурну перевагу, тоді як Європа втрачає темпи накопичення капіталу. Європейські інвестори реінвестують прибуток у нові американські облігації (через вищу дохідність і масштаб ринку — потреби США постійно зростають), залишаючи кошти у фінансовому контурі долара. Формально це ринковий обмін. По суті — структурний перерозподіл на користь центру. Якщо раніше надприбуток забезпечувався через пряму експлуатацію рабської праці, то зараз він забезпечується відсотковою різницею. При цьому ефект не змінився: відтворення розриву між центром і периферією.Отже, операційний прибуток розвинених країн становив 5 трлн дол., з яких близько половини знову акумулюють США - 2,5 трлн доларів, за ними Японія та Великобританія з 459,1 та 273,7 відповідно. Відношення чистого прибутку в операційній США становить 2/3, а Японії 3/4, у Тайвані ще більше - 85%. При цьому у Великій Британії становить 42%, у Франції – 45%, у Німеччині – 43%, у Канаді – 56%, Італії – 58%, Іспанії – 52%.Частка чистого прибутку в операційному у США вища, ніж у більшості європейських країн. Рентабельність на Старому Континенті помітно нижча, велика різниця зі США. Це робить Штати привабливішими для європейських інвесторів. Виникає подвійний магніт: виробничий та борговий. В результаті частина прибутку, створеного поза США, повертається до американського фінансового контуру через купівлю облігацій та інвестицій у корпорації.Після 2022 року спред дохідностей різко зріс, що посилило відтік європейського капіталу до США. Закон «Про зниження інфляції», промислова політика, податкові пільги та субсидування високотехнологічних галузей створили умови, за яких інвестиції в американську юрисдикцію виглядають раціональнішими. Капітал діє за логікою максимальної дохідності — і тим самим відтворює домінування центру.Чому Європа відстає? Високе податкове навантаження та значні соціальні витрати знижують норму прибутку корпоративного сектору. Податки мають функцію перерозподільника вартості від корпорацій до споживачів. Простіше кажучи, накачують населення грошима через виплати. Це підтримує попит економіки в рамках спроби боротися з уповільненням економіки після 2008 року. Але стагнація світової економіки різко підточила європейський потенціал, а високі податки стали просто тягарем. Трамп діє інакше - звільняє корпорації від податків, а витрати перекладає населення. Тобто посилює геп між ЄС та США на користь останніх.Звідки високі витрати Європи? Головний чинник – це торговельна війна з РФ та втрата дешевого нафтогазу. Це підняло собівартість по європейській економіці. При цьому вона не має перед американською ні технологічної, ні фінансової переваги. Більше того, ЄС донор для економіки США, що затискає його в клешні детермінованої економіки.Інакше кажучи, економічний базис західного блоку вибудуваний по вертикалі.США — центр капіталу й технологічного циклу.Європа — залежний контур, вбудований у систему американського накопичення.Це не питання моралі, а питання структури. Капітал по лінії максимальної дохідності, — і тим самим формує ієрархію всередині формально єдиного блоку.