Підготовка до операції в Ірані?У країні спалахнули протести, які тривають більше двох тижнів. Вони охоплюють 185 міст, включно зі столицею.Причини, як завжди, економічні.Після виходу США з «ядерної угоди» санкції проти Тегерана були посилені (відновлені повні санкції ООН).У результаті доходи від експорту нафти скоротилися, як і надходження валюти.Також впала ціна на нафту, ще більше знизивши виручку.Курс ріала обвалився разом із експортними доходами. Інфляція понад 40% сприяла падінню курсу та загострила соціальне невдоволення.Санкції значно загострили економічну ситуацію в Ірані, як і удари по ядерних об’єктах.У підсумку населення вийшло на вулиці. Тобто матеріальна база протесту в значній мірі створена самими США, що робить події інструментом американської політики.Вашингтон просуває свого протеже — Резу Пехлеві із родини колишніх шахів. Він повністю залежний від США: тож всі його дії та заяви погоджені з Вашингтоном, а присутність у США можлива лише за контролем розвідки.На даний момент Пехлеві перебуває в Америці, де йому охоче надають мікрофони.Зокрема, він заявив, що готовий повернутися до рідної країни та що ведеться підготовка такого заходу. Очевидно, узгоджена з Вашингтоном. Крім того, залишити країну без відома розвідки він не може. Для розвідувального управління він діючий і важливий кадр.Його наміри відкриті — «очолити перехідний процес, щоб громадяни могли вільно обирати лідерів», — цитата Рези. Кумедно, що це говорить спадковий шах.Також він закликав іранців до силового захоплення влади та утримання міст. Його роль — «говоряча голова» США: озвучувати ті тези, які легше подати під виглядом внутрішнього спротиву, ніж прямого втручання. Головне, він попросив допомоги у Трампа. Це ключове. Тепер у Штатів є ще й «моральне право» втрутитися. Голова венесуельської опозиції Мачадо також закликала Трампа втрутитися, «бомбити Венесуелу». Важливо, що і там, і в Ірані при владі диктаторські режими, тому опозиція має моральний авторитет.І Трамп не проти втрутитися. Він заявив днями: «Іран як ніколи близький до свободи. США готові допомогти». Поводом для втручання виступають самі ж США: прохання шаха та економічний колапс, спровокований санкціями.Використовується класичний американський інструмент — економічні проблеми як агітація до зміни небажаного режиму з залученням населення для прикриття.Це найбільш раціональний варіант і він мало чим відрізняється від попереднього іранського перевороту 1953 року. Тоді співробітники ЦРУ збирали та підкупали натовп (що офіційно доведено документами відомства), який став приводом для виведення танків проти уряду Мосаддика. Танки виводили військові, які вступили в змову зі США (також доведено).Пізніше, у 1979 році, до влади прийшли аятоли, які націоналізували нафтову промисловість. Тоді кабальні умови США, які володіли нафтовою промисловістю, стали нестерпними. У той момент при владі була саме династія Пехлеві. У свій час вона передала американському консорціуму 40% нафтовидобутку країни.Ось чому Вашингтону потрібен привід для втручання — нафта і контроль над регіоном. По-друге, відрізання промисловості Китаю від дешевих енергоресурсів Ірану.Цього разу діє схожий механізм — протести, можливо інспіровані. Лояльний політик із родини Пехлеві використовує їх як привід, щоб просити допомоги у США. Штати охоче погоджуються допомогти протестувальникам.Повторюється все, крім останнього акту.Але зараз про переворот мова не йде, у Штатів недостатньо ресурсів. Ставка зроблена на розхитування влади аятолл та на протестний рух, який Вашингтон всяко посилює.Йде розгін протестів: заявами Пехлеві та навмисними «сливами» з Reuters і WSJ про підготовку ударів. Це підштовхує протестувальників і викликає жорстку реакцію КСІР. На даний момент арештовано понад 10 тисяч іранців. Зараз Штати обговорюють військовий удар та кібератаку по Ірану. Це фінальна частина тиску, її варто очікувати, якщо протесту дійдуть переломного моменту.