💬🇺🇦Структурні проблеми економіки України, або чому економіка не зростає?В історії є приклади економічного зростання на тлі війни, але Україна — не один з них.Основним фактором, що визначає розвиток у ринковій економіці, завжди є рентабельність, а не особисті бажання когось.Мільйон разів я писав, що промислове технологічне виробництво просто збиткове. На це є кілька причин: девальвація гривні і подорожчання імпортних технологій/верстатів; конкуренція з боку європейських компаній; інвестиції в такі виробництва вимагають великих початкових внесків, часто — в мільярди доларів. Такими грошима не володіє ніхто в УкраїніЦе на додаток до очевидних проблем з підготовкою кадрів. Причина та сама — це нерентабельно, тому що немає попиту. Первинним фактором завжди є економіка, а нашій економіці кадри не потрібні.Що насправді маємо? Що «потрібно» економіці? Переважання простого сировинного виробництва означає панування сировинних підприємців.Оскільки ці підприємці є каркасом держави, державний апарат у внутрішній та зовнішній політиці керується міркуваннями зміцнення цього самого каркаса.На прикладі РФ це дуже добре видно: ЦБР постійно девальвує рубль, збільшуючи дохід і рентабельність нафтогазових компаній, руйнуючи при цьому внутрішнє виробництво, переносячи всю тяжкість інфляції на споживчий сектор і населення.Щось подібне є і у нас.Крім того, в Україні постійно, ще задовго до війни, дорожчають основні фактори виробництва, тобто енергія, газ. Причина та сама — це єдиний спосіб збільшити дохід. Новий продукт це не створює, але перерозподіляє вже наявний. Плюс є важлива проблема: іноді підприємства з сектору електроенергетики та видобутку газу просто збиткові.Як правило, тому що вартість амортизації висока, тому що все обладнання імпортне, тобто фінансово недоступне. Це замкнуте коло свого роду — вітчизняного дешевого обладнання немає, його дорого будувати, а імпортне теж дорого.Чому б не спрямувати державні ресурси на кредити або програми з фінансування/субсидування секторів. Поясню для тих, хто ще не зрозумів. Відповідь викладена вище. Гроші спрямовуються туди, де легше можна розмножуватися. У нашому випадку це не кредити мертвим галузям, а державні облігації з пристойними відсотками. Це 1) надійно, 2) високорентабельно.Потрібно було заздалегідь думати про створення виробничої бази, а не під час війни. Зараз пізно. Зате деяким війна відкрила очі. Коли з'ясувалося, що кількість танків, автоматів і літаків безпосередньо залежить від розміру промислового комплексу.На даний момент єдиним ефективним засобом є держзамовлення. Підкреслюю, раціональний ефективний засіб, а не фантазії. Але тут теж є проблеми: держава, за запевненнями представників сектору виробництва бпла, не забезпечує замовленням навіть 1/3 потужностей. Хоча це дрони, а не танки.Деякий промисловий запас можна створити через держзамовлення, але цього буде недостатньо. Після закінчення війни сектор ОПК здувається.Висновок: необхідно створити умови рентабельності в промислових секторах для їх розвитку. Перешкода цьому — сировинний капітал, який боїться втратити ринки збуту в Європі і блокує розвинену промисловість. А також конкуренція з самими європейськими виробниками.🌟 EconomichnijVisnik