Змінившись з чергування «здав» зміну батьку та пішов відпочивати. Через хвилин 30 (напевно), я вже майже заснув, прибігає побратим і кричить «Анрюха вставай, батько 300». І почалось… Окупанти запустили «кабачок» в позицію та батько разом з побратимом на псевдо «СЛОН» лежать на підлозі, не рухаються та кричать від болю. І я прекрасно розумію, що потрібно діяти, витягувати, перемотувати та евакуйовувати з поля бою санітарних. По радіостанції відразу даю інформацію що на нашій СП 2 – 300 і потрібна термінова евакуація та прикриття. Вже не пам’ятаю хто мені крикнув з-за спини – «Займайся батьком, я «Слона» огляну». Починаю діяти, як мене навчили наші медики (Забігаючи на перед, дякую всім хто мене обучав такмеду – допомогло). Спочатку встановив контакт, відібрав зброю та почав оглядати характер поранень. Зрозумівши, що батько в свідомості, запитав його – де болить? У відповідь почув таке спокійне – все нормально, тільки ніг не відчуваю. Ось тут і промайнула мисль – невже відірвало ноги… Візуально опускаю очі в низ і бачу обидві ноги. Думаю фухх… на місці. Оглядаю на можливі інші поранення, на щастя їх не було. Швидко наклав турнікети, затампонував та почав відтягувати до укриття. В цей момент підбігли побратими та відразу взялись допомагати і діло пішло швидше. Це була перша частина евакуації. Далі потрібно було якось переправити батька з перебитими ногами на інший берег річки Бахмутка, бо окупанти перебили всі мости і евакуаційний транспорт не мав змоги дістатись близько до позиції. І тільки ми наблизились до річки, почали знову гатити з мінометів та арти. Перечекали це все та саморобним пантоном, виготовленим з дитячого катамарану та плити ОСБ, переправили його на іншу сторону річки де вже чекали медики. Особисто від себе хочу подякувати побратимам – Аіст, Лісник, Печенька, Комерс та іншим, які приймали в цьому учать (Нажаль більше позивних не запам’ятав, але їх точно було більше хто допомагав). Деякі звільнились зі служби, багато хто перевівся, а деякі залишились в підрозділі та далі продовжують служити разом зі мною (чи я з ними))❓ Чи змінилися твої плани на майбутнє після завершення служби? Як саме?

💬

Головний план на майбутнє – це перемога. А далі відпочинок, десь в теплих країнах. А потім буде потім, побачимо)❓ Що тебе мотивує/надихає продовжувати службу кожного дня?

💬

Мотивують побратими, які так само як і я з самого початку війни прийшли добровольцями та продовжують виконувати свої обов’язки (кожен на своєму рівні) для швидшого завершення війни.

📢

Лайк і репост бійцям України. Ваша підтримка надважлива для нас!