24 лютого 2022 року кардинально змінило життя мільйонів українців, і Андрій – не виняток. До повномасштабного вторгнення він будував успішну кар'єру юриста, супроводжуючи напрямок HoReCa у відомій компанії. Його плани на майбутнє були чіткі й зрозумілі. Але доля розпорядилася інакше.❓

Чим займався в цивільному житті?

💬

З 2019 року до 25.02.2022 року працював в юридичній компанії «MK Legal Service». Спочатку обіймав посаду юрисконсульта, згодом став помічником адвоката та планував розвиватись в даному напрямку. Але 24 лютого 2022 року доля кардинально змінила мої плани щодо роботи та життя в цілому. Основні обов’язки полягали в супроводженні напрямку HoReCa (підготовка документів на реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (в деяких випадках їх ліквідація чи внесення змін до діючих), юридичний аналіз договорів з майже всіма ТРЦ м. Києва, отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, аналіз договорів та консультація клієнтів).❓ Які навички та знання з цивільного життя допомогли тобі стати ефективним в підрозділі?

💬

Краще всього це багатофункціональність, стресостійкість та вміння працювати з документами. Адже коли потрапив до військового колективу, то перше з чим стикнувся - це оформлення купи паперів, починаючи з автобіографії (яку я тільки писав більше 5 разів), книг, журналів та всього іншого. І як завжди, немає такої задачі, що ти маєш змогу розрахувати час. Все потрібно вже, зараз, а то і взагалі на «позавчора» (це що стосується паперової роботи, не бойової – тут взагалі ситуація може кардинально змінитись будь-якої миті). Але до таких ситуацій ставлюсь з розумінням, бо не один раз приходилось «на швидку руку» доопрацьовувати документи, коли клієнт чекає в нотаріуса та мав лічені хвилини щоб поставити свій підпис та бігти далі керувати бізнесом.❓ Чи були моменти, коли сумнівався в своєму рішенні піти добровольцем?

💬

В житті бувають різні моменти і я, як будь-який військовослужбовець, в середині себе завжди задавав собі питання – «А чи вірно я зробив що пішов? А що було б, якщо залишився дома? Напевно я так само, як і багато інших, в перші дні мав змогу виїхати за кордон і взагалі мирно собі існувати? А як би до мене ставились друзі/знайомі, а особливо батько, який разом зі мною служив пліч-о-пліч?»У відповіді на всі ці питання є одне просте «АЛЕ». А чи залишилась би Україна, якою вона є зараз без купи тих добровольців, які не зважаючи на вік, хвороби, власну справу не об’єднались разом та кинули все чим жили до цього і пішли на захист Батьківщини та свох сімей. В нашому соціумі люди звикли наголошувати завжди, що в них є права, навіть революції і війни були за відстоювання своїх прав. Але мало хто звертає увагу, що завжди є рівноправ’я. Де є права там є і обов’язок. Так ось рекомендую кожному заглянути до маленької, але дуже важливої книжечки – Конституція України та детально ознайомитись зі своїми правами та обов’язками.❓ Що тобі найбільше подобається в твоїй роботі?

💬

Якщо говорити про роботу, то я один із тих хто взагалі її не любить (краще відпочивати і багато хто зі мною буде згоден). Але робота є роботою та її потрібно виконувати. Окрім основної роботи, в батальйоні займаюсь питаннями нагород військовослужбовців. І інколи пишучи нагородні матеріали, просто не можу уявити собі як побратими в тих ситуаціях не те що не отримали поранень, а взагалі вижили і здійснили героїчний вчинок. І найголовніше це той момент, коли нагороди (через 9 кіл Данте Аліг'єрі) спускаються в підрозділ і командир частини вручає їх бійцю. Коли з сотні побратимів та посестер, які поруч, викликають людину та за її видатні заслуги, перед всіма офіцерами, сержантами (старшинами) та солдатами відзначають саме «його» - ось це і напевно що й подобається в роботі.❓ Чи є моменти на службі, які запам’яталися найбільше? Можеш поділитися особливою історією?

💬

Звичайно такий момент є, напевно у всіх такі моменти були чи будуть. Як зараз пам’ятаю – 28.02.2023 місто Бахмут, я, батько та побратими перебуваємо разом на одній із СП.