Telegram statistics channel - @tribun_ua

🇺🇦 Нещодавно на окупованій Луганщині «спростили» процедуру реєстрації авто та заміни українських документів на російські.❗️ Втім, за словами місцевих жителів, на практиці все виявилося значно складніше.Одна жінка розповіла, що у «МРЕВ» їй повідомили: змінити українські номери на російські можна лише за наявності електронного паспорта транспортного засобу українського зразка. Але в умовах окупації оформити його фактично неможливо.🔴 У «МРЕВ» радять самостійно шукати організації, які допомагають із цим документом. Водночас на окупованій Луганщині таких сервісів немає.Попри те, що так званий «спрощений порядок переоформлення» діє до 30 вересня 2026 року, чітких роз’яснень щодо процедури досі не надали.💬 Раніше ТРИБУН повідомляв, що з 1 січня на окупованій Луганщині визнаватимуть «іноземними» автомобілі з українськими номерами «ВВ» та так званими «LPR», якщо їх не перереєструють на російські. За словами окупантів, такі авто підлягатимуть «розмитненню», а їх використання стане незаконним.Наш сайт | Instagram | Facebook | TikTok | Підтримати медіа

📌📌📌📌 «Історія українців — це низка майже безперервних воєн за незалежність», — так у XIX столітті писав донеччанин Олексій ЄвстафієвДля того часу це були надзвичайно сміливі слова, які руйнували імперські міфи про «несамостійність» народу.Євстафієв народився в селі Привілля біля Словʼянська, служив дипломатом у Лондоні та Бостоні, і називав себе козаком. У своїх знаменитих «Листах про Україну» (1807-1808 рр.) він писав:💭 «Країна населена хоробрим і волелюбним народом. Україна є житницею Російської імперії, подібно до того, як Єгипет був житницею Стародавнього Риму. Однак Єгипет був краще відомий римлянам, ніж Україна своїм господарям».Уродженець Донеччини став одним із перших, хто відкрив англомовному світу українську історію, культуру та козацьке минуле. До речі, у Бостоні поставили його п’єсу «Мазепа — гетьман України» — першу в історії на американській сцені.Про те, як Євстафієв описував знищення росіянами української автономії та силу нашого козацтва — ТРИБУН зібрав у матеріаліНаш сайт | Instagram | Facebook | TikTok | Підтримати медіа

📌📌📌📌 Єгорій відмикає землю, Леля дарує здоров'я, а Євсій сватає овес із пшеницею: як наші пращури відзначали свята в травніЗаписані більш ніж пів століття тому спогади старожилів Луганщини можна гортати як книгу. Пелагея Шевченко з Нижньобараниківки розповідає: на Єгорія (6 травня) худобу вперше виганяли на пасовище — з молитвами, свічками та свяченою вербою. Корівок чепурили, переганяли через пояс хазяйки, а пастух мав уміти визначати час без годинника й передбачати погоду. Якщо зозуля кувала — чекали врожаю.А в першу неділю після Єгорія святкували Лелю. Обрана дівчина сиділа на "троні" й дарувала крученики (щоб не було роздор) та цілюще молоко з коренем купини. Чоловікам дарували трав'яні снопики як оберіг у степу.На Євсія (7 травня) славили овес — його називали "наближеним до материнського молока". Справляли заручини Вівса та Пшениці, обсипали рідних зерном, а святковий стіл складався з каш, коржів, киселю та вівсяного квасу.Більше про традиції читайте в матеріалі ТРИБУН🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

Окупантам, які жорстоко знущалися з волонтерки на Луганщині, повідомили про підозру.Справу відкрили у 2025 році, коли потерпіла звернулася до Офісу генпрокурора.За даними прокуратури, 20 червня 2014 року четверо озброєних «бойовиків ЛНР» викрали чотирьох цивільних, які займалися гуманітарною допомогою. Серед них була й волонтерка.Усіх доправили до будівлі так званої «комендатури» в Антрациті.Там жінку тривалий час утримували та піддавали насильству: погрожували вбивством, приставляли ніж до горла, залякували й принижували. Один із нападників вчиняв дії сексуального характеру.Головне управління розвідки встановило особи причетних:🔴 Петрикін Олександр Миколайович, 10.11.1971 р.н. — так званий «комендант» «військової комендатури м. Антрацит», позивний «Чорний Саша».🔴 Угрюмов Андрій Олександрович, 12.03.1989 р.н. — мешканець с. Кам’яного Луганської області.🔴 Худолєй Єгор Володимирович, 26.07.1988 р.н. — мешканець Щотового Луганської області.🔴 Карабан Денис Олександрович, 06.05.1989 р.н. — ймовірно, чинний військовослужбовець ЗС РФ, уродженець м. Богородськ Нижньогородської області.🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

«Після окупації наш будинок чомусь визнали безгоспним та позбавили нас прав власності», — каже один із жителів окупованого Донецька.Люди записали відео, в якому розповіли про вилучення квартир окупантами.Одна з донеччанок каже, що придбала квартиру у 2013 році в ЖК «Академічному» по бул. Шевченка, 41Е — на той момент будинок був майже добудований. Вона повністю оплатила оселю та оформила документи купівлі-продажу. Але після окупації ці документи не визнають: у «судах» відмовляють через неможливість ідентифікації частини квартири. У «міністерстві будівництва» заявили, що жодних прав у неї немає.Ще одна жителька розповідає, що також у 2013 році придбала квартиру по вул. Листопрокатників, 3Б і повністю її оплатила, але право власності мала отримати у 2014 році. У 2022 році квартиру віджали, і тепер жінка змушена жити в гуртожитку.💭 «Навіщо ми тоді голосували, ходили на той "референдум"? Для чого все це було? Для народу? Я починаю сумніватися у цьому», — каже мешканка.Ще один донеччанин придбав квартиру у 2013 році на вул. Коваля, 92 — її конфіскували у 2023-му та позбавили його права власності. Станом на зараз там уже живуть люди, які не мають жодного стосунку до будинка.🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

Якщо ви бачите цей пост – вам вже небайдужий схід України.Окупація, вимушене переселення, інтеграція в нові громади залишають нас без зв’язків зі своїми. ТРИБУН – медіа про Луганщину та Донеччину. Ми розповідаємо про схід тим, кому це важливо. І ми віримо, що схід – не лише території, а і люди.Наш голос стане гучнішим, якщо ми будемо робити це разом з вами – зі спільнотою людей, які розуміють один одного, знають, що таке “пайта” і “стулка”, скільки коштував квиток на потяг маршрутом “Лисичанськ - Ужгород” і, на жаль, знають, як це – залишати за спиною ціле життя та вирушати у невідомість.Приєднуючись до спільноти, ви підтримуєте діяльність редакції ТРИБУН, яка вже 15 років продовжує розповідати про наші рідні Луганщину та Донеччину. Ви зможете напряму спілкуватися з нашими журналістами, пропонувати теми для матеріалів, а найголовніше – будувати міцну спільноту, знаходити однодумців, а також отримувати приємні подарунки від редакції, які точно вам сподобаються. Ознайомитися з доступними рівнями підписок та бонусами можна за посиланням.

📌📌📌📌 "Якщо родина вже давно під впливом російської пропаганди, достукатися до неї зараз дуже складно", — розповідає Ольга Єрохіна.Вона розпочала свій шлях із роботи в Save Ukraine — організації, яка повертає дітей, депортованих Росією. Волонтери готували документацію, що лягла в основу ордера МКС на арешт Путіна.Тепер Ольга працює в фонді "Голоси дітей", де допомагають родинам, які пережили окупацію, втрати, постійну тривогу."На п’ятий рік війни здається, що світ уже багато знає про Україну. Але іноді мені бракує глибини цього розуміння. Наче люди бачать сам факт війни, але не до кінця усвідомлюють, що насправді проходять українці щодня", — розповідає жінка.Вона їздить світом і виборює увагу до України, бо з кожним роком це дається важче. Ольга підкреслює, що через величезний ресурс і вплив ворожої пропаганди будь-яка згадка про нашу державу перетворилися на окрему боротьбу, яку доводиться вигравати.Як повертають дітей з окупації та через що проходять їхні родини, читайте в інтерв’ю видання ТРИБУН🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

📌📌📌📌 “Це вже не 22-й рік — це масштабний геноцид. Росія знищує все”, — каже Владислав Самусенко, волонтер і засновник ГО “Ритм нашого Життя”.Він вивозить людей із пекла Донеччини — під дронами та артилерією. Сам переживає складну психоемоційну та фізичну травми, але попри все продовжує допомагати переселенцям.29 березня російський “Шахед” влучив в оселю Владислава. Уламок він залишив собі на пам’ять. На ньому була дата виготовлення — 22 березня. Тобто, буквально за кілька днів новий дрон із заводу стає причиною смертей та каліцтв мирних людей.“Росії байдуже, у якому стані захопити Донбас”, — зазначає волонтер. Окупанти знищують навіть те, що могло б приносити їм прибуток у майбутньому. Одним із таких яскравих прикладів є Миколаївська ТЕС: замість того щоб зберегти важливий об'єкт, ворог нещадно його обстрілює.В інтерв’ю для ТРИБУН Владислав розповів про евакуацію, про те, чому люди повертаються в зону бойових дій, та що чекає на Донецьку область після війни.🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

📌📌📌📌«Спочатку Краматорськ мене не приваблював, але потім я закохалася — він виявився зовсім не таким, як я уявляла», — каже Аліна.Вона рахує кут падіння світла так само точно, як колись розв’язувала задачі для учнів. Вдень проводить час із донькою на Харківщині, ввечері викладає математику онлайн, а між цим — їздить знімати життя поруч із фронтом. Так жінка зібрала себе після евакуації — між формулами, світлом і дорогою додому.До 2022 року життя було стабільним: ІТ, робототехніка, викладання математики, народження доньки. Після 24 лютого — переїзди, повернення і життя вже на межі з Донеччиною.Математика залишалась у житті Аліни понад 10 років: зараз вона навчає дітей онлайн з різних міст і країн. «Коли у них виходить — це і є причина, чому я працюю», — каже співрозмовниця.З часом вона зацікавилася фотографією. Спершу це була як спроба знайти творчість, згодом — як нова справа. Від безкоштовних зйомок і простого фотоапарата вона перейшла до комерційної роботи і студій.«Я дивлюся на фото як на математику і фізику: світло, кут, композиція — це формули», — пояснює жінка.Повна історія — за посиланням🇺🇦 Підписатись💰 Підтримати медіа

❗️ Шановні підписники, прохання підписати петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Панасенку Бажену Валентиновичу, 19 червня 1992 року народження, уродженцю міста Рубіжне Луганської області.З 2014 року Бажен Панасенко брав безпосередню участь в антитерористичній операції, маючи статус учасника бойових дій. Проходив службу в лавах поліції. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році, перебуваючи на тимчасово окупованій території, він рятував мирне населення, здійснював евакуацію людей під постійними обстрілами, зазнав контузії, але не припинив служіння людям та Україні.У вересні 2022 року Бажен Панасенко добровільно вступив до лав Збройних сил України. Проходив службу у військовій частині А3508. Воював на найгарячіших напрямках бойових дій, зокрема:Білогорівка, Бахмут, Запорізький напрямок, Курська область, Сумщина, Донецька область, Покровський напрямок.За час служби неодноразово зазнавав контузій та поранень, проте продовжував виконувати бойові завдання, демонструючи виняткову мужність, витримку та відданість присязі.За свою службу був нагороджений:• Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;• Грамотою за старанність, розумну ініціативність та сумлінне виконання службових обов’язків;• Відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України:«Золотий хрест»,«Золотий хрест з рельєфною гілкою дубового листя золотого кольору»,«Хрест Хоробрих»;• Орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня;• Відзнакою «Вогнепальна зброя».12 грудня 2025 року старший солдат Панасенко Бажен Валентинович загинув під час виконання бойового завдання, внаслідок атаки ворожого ударного БПЛА.У цивільному житті він був люблячим чоловіком, батьком двох маленьких донечок віком 3 та 4 роки, сином і опорою для своєї родини.Петиція за посиланням.