Хлопчики повводили терміни про тарелочніц, дівчата про ще когось. Сьогодні трапився допис де написано - верх крінжа і скрін листування. Де дівчина питає- чи будуть квіточки на першому побаченні? Він їй пише - альо подруго ми друг другу ніхто, я не дарую квіти на першу зустріч. Короче ви зрозуміли, в його світогляді верх меркантильності.Тому розповім вам свої козирі історії. Сідайте зручніше і беріть каву або чай.Історія 1.Мама часто казала як мріє про Карпати, тому я їхала відновлюватись І взяла маму з собою. По такому випадку я зняла самий козирний готель в тій місцевості, де нашими сусідами були зірки того часу і інші не бідні люди.В одну з вечерь за сусіднім столиком сиділи два пана +- маминого віку, англомовні. Вони хотіли зробити замовлення, але офіціанту не вдавалось донести думку і я втрутилась, перклала.Так ми розговорились і вони пересіли за наш стіл.Наступного дня ми разом пішли на екскурсію в гори. В компанії веселіше, нам було цікаво з ними, а вони раділи що я можу перекладати і бути таким комунікатором між ними, мамою і іншими людьми.В нас попереду був зе місяць, а вони відбували на третій день. Ми домовились повечеряти разом і на тому попрощатись.Під час вечері один з них відізвав мене в бік і протягнув пакет. Там було хенесі і ювелірна коробочка.Я повернула пакет назад і сказала, що не можу то взяти.Він подивився, посміхнувся і каже- хіба я щось від тебе прошу? Хіба взяв номер телефону, чи за ці дні хоч на щось натякнув? Я ювелір і прикраси це те на чому я розуміють. Це мій маленький подарунок в знак вдячності за відкристість і чисту душу.Я прийняла пакет, подякувала, ми довечеряли і попращались.В коштовність серг я чомусь не повірила, але це і не мало значення тоді.Пройшло років шість. В мене була серйозна криза і перехідний момент де треба було з мінуса вибиратись. На той момент я вже віднесла в ломбард все що могла. І тут я згадала за ці серьги, без особої надії понесла перевірити. Скільки ж було радощів що це виявилась платіна з брильянтами. На жаль камінчики в ломбарді не рахують, але виручені гроші стали часткою тих грошей, на які я започаткувала свій бізнес і через два роки в мене була квартира, дві няні і особистий водій.Якось я зайшла до сусіда подивитись як просувається ремонт і повз вуха почула, що хлопець який шпаклює проходив стажування в Китаї. В общем я його висмикнула звідти і забрала до себе. Спочатку він всього боявся, бо юр послуги, а він не в темі. А вже за пів року це був мій найкращий співробітник. Також один з бізнесів це була школа для підпріємців і один зі студентів був жахливо вредним, я розуміла його стан, бо спортивна травма ставила хрест на кар'єрі і він був кмітливий, але потеряшка і я зробила його своїм партнером по бізнесу. Бізнес виріс в рази. А коли почалась війна на гроші бізнесу в тому числі було вивезено біля 70 родин яких я навіть не знала, з Харкова. Тому ви ніколи не знаєте, як будуть розгортатися події, коли ви даруєте з щедрості. З щедрості, а не з надії щось отримати натомість. 🥰