Запит на щирість як інсайт від рекламних стратегів.Ще одна тема, яка мене давно цікавить — реклама і просування політиків. Перед вами кейс, яким поділилось агентство Melted Solids: як вони допомогли Зорану Мамдані стати мером Нью-Йорка.Одразу скажу чесно — цей персонаж мені неприємний. І в такі моменти я починаю ненавидіти рекламу як явище. Бо вона несе не тільки розвиток творчості і технологій, а й проблеми, іноді горе, а часто й щось гірше. Реклама і пропаганда взагалі мають один корінь — просто різні цілі і різні бюджети. Але як людина з індустрії я не можу не читати такі матеріали. Бо механіка цікава незалежно від того, хто замовник.Суть кейсу проста: жодної класичної політичної реклами. Живі відео в реальних місцях, мінімум сценарію, максимум присутності. Камера і людина — і нічого зайвого. Команда будувала контент не за планом, а з того, що відбувалося під час зйомки. По суті, це продовження тієї ж думки — людям потрібне звичайне життя, а не сюжет і слогани. І це спрацювало.Взагалі там дуже обширний кейс: навіть кольори прораховані під середньостатистичні відтінки вивісок і вітрин маленьких магазинів та барів міста. Але про це якось іншим разом.🔗 докладніше тут [посилання]TONYTALKS • NEWBORN K