Олекса Мащиць | Поміркуємо про критику та критиків.Ми, в цілому, розуміємо, що літерат...

Поміркуємо про критику та критиків.Ми, в цілому, розуміємо, що літературні критики є важливою частиною оцінюванні та покращення творів. Кінокритики — фільмів. Музичні критики, відповідно — музики.Попри їх, часто, специфічний погляд. Попри те, що ми розуміємо — їх оцінка не має збігатися зі смаками читачів, глядачів та слухачів. Вони — це експертна думка з усіма її як перевагами, так і недоліками.Проте, коли ми кажемо про "ШІ"-критика, то ситуація змінюється й ми поспішаємо вішати на нього ярлик луддита. Світ не настільки чорно-білий. Всі критики не хочуть "вбити" те, що критикують. Вони хочуть покращити предмет своєї критики. А чорно-біле мислення працює простіше: мовляв, ти або "за", або "проти". Або "свій", або "чужий".Нам потрібні критики. В усіх галузях. Критикувати ваш улюблений гурт, режисера, чатбот. Політиків, зрештою!Ба більше — виви самі можете критикувати те, що любите (тих самих політиків), при цьому залишаюся їх симпатиками та голосуючи за них на наступних виборах.Або продовжуючи безумовно любити всю музику улюбленого виконавця та фільми улюбленого режисера. Та користуватися різними "ШІ"-інструментами.Не "вбивайте" критика. Його мета майже завжди — зробити цей світ краще. П.С. Але проблема існує. Бо дійсно, часто під виглядом критики є бажання знищити. Але тоді це не критик, а буквально противник. Розрізнити буває важко. І якщо у 95% випадків критика виявляється саме ворожим ставленням та прихованим бажанням знищити, то логічно, що ми масово починаємо просто вішати чорно-білі ярлики.