«Люди прагнуть знайти прибульців, щоб почуватися менш самотньо. Їм не відомо, що немає у світі самотнішої істоти, аніж прибулець».

Прочитав історію, від якої нічого особливого не очікував, а натомість отримав низку приємних вражень.

#прочитане

«Країна краси» Марі-Гелен Бертіно це сильна та чуттєва історія. Тут сенс і наповнення виграють у стилю та сюжету, а разом вони утворюють текст, який елементарно приємно й цікаво читати. Текст потрапив до списків найкращих книжок року за версіями The New York Times Book Review, TIME та інших видань.

Адіна Джорно народжується в момент, коли людство запускає в космос «Вояджер-1» у 1977 році. І з самого дитинства знає, що вона не така, як усі інші. Як мінімум тому, що за допомогою факсу спілкується з позаземною цивілізацією, представники якої відповідають їй і нагадують про її роль на Землі. Це метафора нашого існування, у якому ми всі типу почуваємося унікальними, самотніми та «не такими, як усі»? Чи ні і все це правда? А якщо правда, то чи справді від цього зникає сенс метафори?..

🤔

«- Я не часто заходжу в Інтернет.
- Ти й справді прибулець».

Мені ця історія нагадує старі добрі фільми на кшталт «Форреста Ґампа». Ми спостерігаємо за життям головної героїні від народження і до фіналу. Дитинство, школа, мама, друзі, інколи з'являється батя, стосунки, робота і т.д. Деякі другорядні персонажі не запам'ятовуються, а деякі, як Тоні, своїми сюжетними арками торкаються серденька ❤️‍🩹

Це цікавий, самобутній текст, який тихо, але впевнено розмовляє з тобою і, що важливо, не перетворюється на щось пафосне та гучне. Навіть моменти, де цей пафос міг би бути очікуваним, залишаються простими та спокійними.

Я взяв погортати останні сторінки, і, блін, вони знову розчулюють.

Рекомендую почитати, якщо відгукується. Ви могли й не чути про цю книжку, тож буде несправедливо, якщо вона пройде повз вас.