Telegram statistics channel - @the99eth

#НБС_кіно Ви ж в курсі, що в Києві щороку проходить квірний кінофестиваль, і я там сиджу щодня, закидуючись якісними фільмами? Запрошую робити це і вас. Тим більше, що цього року Sunny Bunny тільки почали оголошувати програму, а я вже бігаю колами і кречу від щастя.Отже, третій фестиваль ЛГБТКІА+ кіно Sunny Bunny відбудеться 18-25 квітня. Фільмом-відкриттям буде “Королеви радості”, українська документалка про дрег-квін і транс жінок, які допомагають війську. Ви точно знайомі з героїнями, якщо хоч трохи крутитесь в спільноті - Монро, Марлен Шкандаль і Аура розповідають у цій стрічці про свій досвід проживання війни, квірність і волонтерство. Також сьогодні оголосили британську ретроспективу, яка і змусила мене волати. Там буде Velvet Goldmine і Hunger, фільми, що сформували мою особистість у юності - і я не передивлявся їх відтоді. В книзі, що я пишу зараз, будуть згадки про той період і той вплив. Обов’язково розповім вам, як ці стрічки відмітилися в моєму житті (не переключайтесь), а поки скажу: це must watch для любитель_ок Девіда Боуї, вампірів, гейства і моди 70-х - 80-х. А ще там є еротичні сцени Еван Макгрегор/Крістіан Бейл і Катрін Деньов/Сюзан Сарандон. If you know, you know 😏Далі буде, слідкуйте за соцмережами фестивалю, і дуже чекаю вас на показах. Найзручніше - з абонементом, є стандартна і студентська (зі знижкою) версія, а також безкоштовний абонемент для військових. Придбати можна тут. Будуть доступні і окремі квитки на фільми. На період фестивалю мої сторінки перетворяться на кіно-блог. Минулого року вам це сподобалося (по кіно-тегу можна цю вакханалію почитати), так що будемо нестися!

#НБС_трансосвітаОстанні дні займався переїздом і адаптацією кішки на новому місці, тому на каналі тиша і за новинами не слідкував. У Трампляндії, meanwhile, несеться, і я знову і знову бачу здивування знайомих. Як так сталося, що США йобнулись так швидко і глибоко, поки ми всі вірили в “країну свободи”? Чому ніхто нічого не робить? Де масові протести і імпічмент?(не маю відповіді на питання, чому знаменитості масово емігрують у Велику Британію і Європу, не використовуючи свій вплив для змін. десь ми це вже бачили)Знову повторю, що слідкувати за політикою Штатів треба було починати ще в 2016 році, коли Трамп промацував можливості і не зустрічав жодного адекватного спротиву. Сотні анти-транс законів, заборона абортів і вільного пересування? Ок норм, це ж не стосується кожного. Тепер він використовує всі надані йому безголосим народом можливості, які були описані в “Проекті 2025” (на диво, цей документ виявився цілком реальною інструкцією до дій). А та частина населення, яка за це проголосувала, реагує позитивно на будь-які вибрики, бо це давно не президент. Це культ особистості. І тому сьогодні я хочу показати вам огляд на три пропагандистські “документалки” з поясненням методів одурманення мас. Воно англійською, але мають працювати субтитри з автоматичним перекладом. Один з фільмів, про які розповідає блогер - “Криза ідентичності”, консервативна агітка від Daily Wire, що розповідає про жахи трансдокси. Вгадайте з двох раз, хто цитує цей контент в Україні. Оскільки я дивився все це задовго до виборів Трампа, я нічому зараз не дивуюся. Так спокійніше, тому і вам раджу.

В Україні процедура діагностики та надання медичної допомоги особам із гендерною дисфорією регулюється Уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги «Гендерна дисфорія», затвердженим наказом МОЗ України від 15.09.2016 № 972. 👉 Відповідно до цього протоколу, особи, які потребують медичної допомоги у зв’язку з гендерною дисфорією, мають право на отримання діагнозу F64.0 «Транссексуалізм» без проходження додаткових, непередбачених законодавством процедур.📄 Однак, у практиці трапляються випадки, коли заклади охорони здоров’я встановлюють власні внутрішні правила, що суперечать чинному законодавству та обмежують доступ пацієнтів до медичної допомог📌 Що з цим робити, куди звертатись по допомогу, і як захистити свої права - читайте у статті на сайті ГО "Когорта": https://cohort.com.ua/nezakonnist-vimogi-vijskovo-likarsko%d1%97-komisi%d1%97-dlya-vstanovlennya-diagnozu-f64-0-poradi-yurista/💬 З 1 січня 2025 року ГО «Когорта» продовжує проєкт “Захист прав трансгендерних людей України за допомогою рівних параюристів”. Діяльність здійснюється за фінансової підтримки МБФ “Альянс громадського здоров’я” в рамках реалізації програми “Стійка відповідь на епідемії ВІЛ і ТБ в умовах війни та відновлення України”, яка реалізується за підтримки Глобального фонду.#параюристи #альянс_громадського_здоровя #когорта #стаття

#НБС_небінарність #НБС_культура Раптом зрозумів, що не розповів вам про спектакль “Антоніна”, бо мав впевненість, що потрапив на перший і останній показ. Але ніт! На щастя, команді вдалося зробити ще одну виставу, і я активно запрошую вас її подивитися 30 березня о 19:00. Квитки можна придбати тут. Зала маленька, тому не баріться. Чому ж варто не пропустити? Бо “Антоніна” - про всіх нас. Головна героїня, небінарна військова Антоніна Романова, в минулому режисерка і перформерка, а нині (з самого початку повномасштабної війни) - мінометниця. Це реальна людина, моя хороша знайома і та, хто навчила мене працювати зі світлом в театрі, дала ідею найкращого мого перформансу. Антоніна зробила камін-аут як небінарна людина незадовго до великої війни, і вся наша театральна спільнота сприйняла це спокійно і позитивно. У війську здебільшого теж, хоча буває різне. Якщо ви слідкуєте за історіями квір-військових, то ви вже точно чули про Антоніну і Сашка Жугана (а ще я час від часу поширюю їхні збори). На показі 30 березня можна буде задонатити на банку 1-го мінометного також. І не менш важливо - почути свідчення про війну від людини, яку ви навряд чи уявляєте на передовій. Прислухатись до себе - чи готові ми бути людьми поруч із тими, хто захищають нас? Чи вміємо ми говорити і слухати? Драматургиня Тетяна Киценко створювала п’єсу з особистих розмов із Тонею, а режисерка Крістіна Шишкарьова використовувала відео з позицій для тла вистави. Загалом візуальні рішення спектаклю неочікувані для такої теми, і через це лякають і зачаровують. Одним словом, вам це треба. Тим більше, що березень у світових календарях присвячений інформуванням про транс ідентичності, а його останній день - День видимості трансгендерних людей. 30-го я планую зібрати вас на Небінарну зустріч, а після неї можна і в театр.

#НБС_книжки🏳️‍🌈Розіграш гарної книжки в кінці поста!🏳️‍🌈Українські ринок нині має стільки квірних книжок, що я не встигаю всі навіть записати собі на майбутнє, не те що прочитати. Але от нарешті закінчив “Ніч, коли згасли зорі” Нін Горман і Марі Альгініньйо від видавництва “ТАК”. Якщо ви ще не чули, то це нове видавництво, яке спеціалізується виключно на літературі про кохання (не тільки гетеросексуальне). У доробку є вже фентезі, манга і young adult/new adult романи - поки що перекладні, але українських автор_ок теж обіцяли. (У них таке шикарне оформлення книжок і мерча, що “ТАК” - одне з моїх видавництв мрії, якщо “Кров нової згоди” можна буде кваліфікувати як любовну історію). “Ніч, коли згасли зорі” - це подорож компанії друзів американськими містечками, перемішана зі спогадами головного героя про початок нового етапу його життя після трагічних подій. Сюжет досить простий, хоч і має карколомні повороти (під час останнього я, їй-богу, чуть не вмер). Заспойлерю відкрито тільки одне - геппі енд. Ви мене знаєте як хейтера тропу “bury your gays”, тому вважаю своїм обов’язком підсвітити для вас позитивні історії негетеросексуальної любові. У цьому романі є репрезентація геїв, бі, асексуальних людей, шкільні перипетії, сімейні проблеми, гомофобія (куди ж без неї), coming of age і slow burn. Я не сильно розбираюся в тропах, і їх там точно більше, але згадав такі (в тому числі бо вони мої улюблені). Отже, читайте, рекомендую. До речі, скоро обіцяють продовження!А тепер важливе! Ви можете купити “Ніч, коли згасли зорі” на сайті видавництва АБО виграти її в мене за донат на постійну банку 1-го мінометного, де служать квір-військові Антоніна Романова і Олександр Жуган. 100 гривнів (або більше) на баночку, скрін в коментарі - і ви берете участь у розіграші книжки + комплекту райдужних ніштячків: стрічка, браслет-перехідник і листівка на вибір. Також можу докинути гендерквір або теріан прапорець і пін із займенниками (маю рідкісні пари). Фото лотів у коментарях. Розіграш наступної середи методом рандому. У кого є телеграм-канали, прошу репост!

#НБС_abuse Цей фільм не дуже в контексті мого каналу, але все одно хочу поділитися. Фестиваль Docudays до березня безкоштовно показує чеську документалку “У сітях” про сексуалізоване насильство над дітьми онлайн. Стрічка зроблена в освітньому форматі, з порадами батькам, дітям та підліткам про те, як уникнути біди і як діяти в випадках зустрічі з неадекватними людьми в мережі. Автор_ки кажуть, що ця версія коротша і спокійніша, ніж режисерська, але і від неї мені хотілося помитися. Троє дорослих акторок відіграють 12-річних дівчат на сайті знайомств і спілкуються з чоловіками. Є правила - не писати першою, не провокувати, не погоджуватися на сексуальні пропозиції одразу. А пропозиції, звісно, були - неслися з перших хвилин після реєстрації. Один з чоловіків - учитель, що організовує дитячі табори та екскурсії. Іншому - більше 60 років. Ще один починає відео-дзвінок з дівчинкою одразу оголеним. Ці комунікації очевидно травмують акторок, але вони мають підтримку команди і психологині, не бояться батьків або булінгу. У дітей цього нема. І тому надзвичайно важлива всеохопна сексуальна освіта - і про онлайн загрози також. І трошки про аб’юз, бо треба все-таки прив’язати до моїх тем. Одна з учасниць експерименту знайомиться з молодим хлопцем, який виявляється… нормальним. Він не пропонує “підлітці” секс, не показує пеніс, просто говорить із нею, жартує по-дружньому і навіть пояснює, як варто себе поводити зі збоченцями. І вона починає плакати від звичайного людського ставлення. На контрасті з жахливою реальністю навколо це надзвичайно зворушує. Нічого поганого про конкретного хлопця я не скажу, але це добре показує, як легко завоювати серце людини, що переживає психологічне насильство. Навіть за короткий термін її психіка настільки виснажилася від жахливого ставлення і об’єктивації інших, що банальна приязність видається надзвичайною красою. Дивіться “В сітях” обережно, і обов’язково нагадайте дітям правила безпеки онлайн.

#НБС_abuse Стокгольмский синдром - це міф, створений медіа. По-перше, такий діагноз не зафіксований у жодній класифікації хвороб - тому називати це явище синдромом некоректно і антинауково. По друге, його не існує в принципі. Жертви не закохуються в терористів_ок і не мають до них співчуття. Як же так сталося, що цей концепт так міцно оселився у суспільній свідомості? Давайте розбиратися.Народилося це поняття у 1973 році у Швеції, коли Ян-Ерік Оллсон намагався пограбувати банк у столиці. Він обмежив свободу чотирьох людей з персоналу банку - трьох жінок і чоловіка. Одна з постраждалих, Крістін Енмарк, згодом написала книжку про ті події, в якій говорить: “Ми були нажахані, перебуваючи між двома смертельними загрозами - грабіжником з одного боку і поліцейською облавою з іншого”. Якось не схоже на ситуацію, в якій можна відчувати емпатію, правда? Оллсон вимагав три мільйони крон, а також доставити йому до банку Кларка Олоффсона, найвідомішого грабіжника країни, який на той момент сидів у тюрмі. Поліція привезла злочинцю злочинця, щоб трошки врівноважити ситуацію. Кларк по суті виконав задачу перемовника між грабіжником і поліцією, і заручниці бачили в ньому фігуру рятівника. За словами Крістін, вони більше боялися некомпетентних копів, які цілком можуть не пожаліти їх заради результативної операції. В цьому жахливому порівнянні, зважаючи і на шоковий стан постраждалих, їхні слова і дії після дійсно можна було оцінити як прив’язаність до грабіжників. Але людина в шоці і паніці може наговорити багато чого. В тому числі дати згоду на взаємодії, яких не хоче, або сказати, що злочинці - насправді нічого собі такі хлопці. Не вбили ж, ну!Медіа і міська влада інтерпретувала свідчення заручниць (тільки жінок, якщо що) в сильно сексуалізованій манері, ніби вони були зачаровані грабіжниками і втратили здоровий глузд. Вираз “Стокгольмский синдром”, вигаданий психіатром Нільсом Бейеротом, зафіксувався і пішов у народ - і деякі дійсно вважають його реальною хворобою. Деякі приписують його жертвам довготривалого домашнього насильства або тим, хто сидить у підвалах роками. І тут я вас прошу задуматись (якщо ви раптом плануєте і надалі використовувати цей “термін”): - чи довго б ви прожили в підвалі у маніяка або з людиною, яка пиздить вас за найменші провини, якби не зображали любов і вдячність?- чи витримала б ваша психіка існувати в постійній ненависті, якби у вас не було можливості втекти? Отож. Ніяка жертва не закохана в тих, хто її ґвалтує. Іноді ми прикидаємося заради виживання, іноді просто допомагаємо собі не йобнутись ще більше, іноді чесно вважаємо, що оце шо всередині - це кохання. І потім буває (як Наташа Кампуш, яка сиділа в полоні з 10 до 18 років) навіть кажемо в інтерв’ю, що наші аб’юзер_ки норм такі насправді люди, жалко їх. Але це не означає, що це є так насправді. На десерт - шведське наукове дослідження про “Стокгольмський синдром”, якщо ви мені раптом не повірили.

Параюридична допомога від ГО "Когорта"Здобудемо своїх прав та прав спільноти разом! З 1 січня 2025 року ГО «Когорта» розпочинає проєкт ”Захист прав трансгендерних людей України за допомогою рівних параюристів” за підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» та Глобального фонду. Так ви зможете отримати параюридичну допомогу та консультацію від дружніх фахівців. Це важливо, оскільки часто представни(ки)ці транс*спльноти стикаються з дискримінацією, обмеженим доступом до базових послуг, а також відчувають небезпеку. У яких випадках можна звернутись до параюристів? 📌Порушення прав людини, відмова від надання компететної допомоги (наприклад, медичної). 📌Гендерно зумовлене насильство. 📌Надання консультацій щодо підвищення поінформованості щодо специфіки транс* переходу, можливостей захисту своїх прав. 📌Консультування щодо питань, які пов’язані з органами державної влади. 📌Загальні консультації, які стосуються юридичних питань. Наголошуємо на тому, що наші параюрист(к)и також можуть перенаправити вас до дружніх фахівців, зокрема у юридичній сфері. Ситуації порушення прав можуть бути вирішені параюрист_ками на первинному рівні, буде надано супровід і допомога у написанні скарг, заяв та ін. Ми гарантуємо конфіденційність і не розголошуємо інформацію, отриману під час консультування, якщо представни(к)ця транс*спільноти не надає згоду. Щоб залишити заявку на консультацію, будь ласка, перейдіть за посиланням. https://forms.gle/YXwjhnje4UtB4NEz7 Також посилання можна знайти у шапці профілю Instagram. #когорта #альянс_громадського_здоровя #параюридичнадопомога #параюрист #трансспільнота #допомога_параюриста

Попросили розповісти про квірні подкасти, і я розповім! Навіть у двох постах, тому що у мене набралось українськомовних прикладів на цілу підбірку. Впевнений, їх насправді більше (накидайте ще в коментарях), але тут будуть ті, де засвітився я. В наступному пості покажу англомовні подкасти про квірне, які я слухаю для душі. ▪️“Життя бентежне” від “Української правди”, де я розповідаю про свою історію домашнього насильства. Сама серія - про різноманітні людські історії, і деякі з них стосуються ЛГБТІК+ тем ▪️“Квір у кожен двір” від “КиївПрайду” (записували ще старою командою у 2021 році, не лякайтесь). Тут і тут випуски зі мною (про трансперехід і про аб’юз). Інші теж шикарні, особливо якщо ви цікавитесь розвитком квір-руху в Україні. ▪️“ДНО” від “Громадського радіо”. Це випуск зі мною, про те, як писати про трансгендерних людей в медіа і що не так з Джоан Роулінг (тоді ще з нею було не настільки все не так, як зараз). Загалом у 100+ епізодах цього подкасту говорять про боротьбу з дезинформацією, фактчекинг і роботу ЗМІ. Не все квірне, але загалом корисне. ▪️“ПрайдКаст” - невеликий, але цікавий проект про різні ідентичності в українській ЛГБТІК+ спільноті. Знову ж таки, без мене не обійшлося (цього разу пояснюю за небінарних).▪️“Святі Петрівці”, чудовий подкаст, який роблять школярки з маленького селища під Києвом. Слухайте всі випуски, там є і Драглі, і Даша Чайка, а отут я.І трошки англомовних, але теж з мого доробку ⬇️▫️TakeAway, новинний подкаст від WNYC. Цей випуск про українських ЛГБТІК+ біженців_ок. Можливо, знайдете там і інші цікаві квір-історії. ▫️UkrainianSpaces, Твітер-шоу від Максима Ериставі і швейцарський політичний подкаст про Східну і Центральну Європу, де я трошки покричав на ведучу за дурнуваті питання. Далі буде!

#НБС_abuse Нещодавно вчергове заблокував Локі у Фейсбуці, бо іноді мені прилітають його пости, які коментують спільні знайомі. Від того коментаря і поста стало сумно і дивно, бо називає він там мені поганими словами і злорадствуєт (хуй зна чому). Пише, шо дуже йому все одно на мене і мої спроби його закенселити. Він у Берліні живе своє найкраще життя, організацію свою має, а я шо… гамно на паличці. І прокоментувала там людина, з якою ми познайомились у 2017 на якійсь транс події в Києві, на той момент - відом_а активіст_ка. “Я взагалі думаю, що там усі звинувачення були перебільшені як мінімум вдвічі”, - написала вона. Локі, звісно, підтвердив, і ще додав, що я йому наніс стільки ж шкоди, скільки він мені. Заблокував обох - врешті решт, я більше не їжджу за кордон і мені не треба слідкувати, на яких подіях не варто показуватися. Але навела мене ця ситуація на роздуми про небезпеку мовчання і невидимості. Я не міг говорити про пережите насильство аж до того моменту, як втік. Певний час просто не розумів, що зі мною відбувається щось неправильне. Потім, коли вже почав розбиратися (останні півроку в стосунках), я боявся, що він мене вб’є, якщо запідозрить бажання піти. Він говорив прямо, що його від убивства стримує тільки ризик потрапити за ґрати. Кошмари накопичувалися в моїй голові, я не мав друзів, а єдиний раз, коли трошки поділився з незнайомою людиною в інтернеті, Локі про це дізнався і стало ще гірше. Зі сторони ми виглядали як найкращі друзі (бо для більшості і романтичні стосунки наші були таємницею). Ніхто ніколи не питали мене, як я почуваюся, коли я бігав організовував події, знімав його на дзеркалку і телефон, вів сторінки і загалом був корисною тінню. Потім вже декілька людей сказали мені, що помічали мій стан і переживали. Але в моменті не зробили нічого.Я мовчав, і через це багато хто не повірили мені, коли я почав розповідати. По-перше, ну як можна було 12 років терпіти таке? По-друге, мої слова були тільки моїми словами. Я не мав свідків. Не мав навіть тих, хто чули б від мене про мої проблеми хоч раз у 2007-2018. І коли я виліз і вивалив на світло всі жахи, це не було схоже на реальність. Так не буває, люди такого не роблять (а якщо і роблять, то одразу отримують гідну відповідь!). І ще - на відміну від, скажімо, жертв Ніла Геймана або Андрія Білоуса, я був наодинці. Бо і двоє його партнерок до мене, і одна (як мінімум) після мене ніколи не виносили сор із ізби. В тому числі тому, що не говорили відкрито про свою сексуальність. Моя історія аб’юзу - максимально макабричний приклад, але замовчування у різних формах я постійно помічаю навколо. Є так багато людей, про яких всі знають щось погане, але не говорять - і ці люди ходять поміж інших і продовжують робити шкоду. Мовчання - зло. Мені боляче, що його так люблять в ЛГБТІК+ спільноті, навіть тоді, коли воно затягує у трясовину.