Telegram statistics channel - @the99eth

#НБС_abuseРаніше у постах про репрезентацію аб'юзу в серіалах я рекомендував “Покоївку” (Maid), 10-серійну драму від Netflix з Маргарет Кволлі. Маргарет у “The Substance” змусила згадати, і тепер я трошки більше розповім про цей серіал і мої емоції під час перегляду. Проплакав всю другу серію - спочатку через те, що героїня потрапила до шелтеру для жертв насильства і отримала допомогу від раптової подруги, потім через те, що раптова подруга повернулася до чоловіка. Вчетверте. Кажуть, що потрібно сім спроб, щоб все-таки піти. Я не пам'ятаю, скільки разів намагався піти я. Пам'ятаю найяскравіші, мабуть:▫️ коли я з котом у переносці сидів на вокзалі в Дніпрі і з отаким самим як у героїні серіала обличчям думав, кому мені телефонувати і де ми з котом ночуватимемо сьогодні. ▫️ коли я катався півночі на гойдалці біля його дому і розраховував, скільки лютневого часу потрібно, щоб замерзнути насмерть.▫️ коли я зібрав свої дорогі і рідкісні книжки в рюкзак, щоб сховати їх у терапевтки і потім отримати поштою, коли втечу в інше місто, а він знайшов того набитого рюкзака......напевно, були ще спроби. Точно були, і, напевно, більше, ніж сім. Просто дуже короткі - бо я завжди розумів, що йти мені нікуди, і треба почекати на вулиці, коли він заспокоїться, і почне сам кликати мене назад. Я повертався, завжди, окрім того разу, коли відрізав будь-яку можливість покликати. Бо знаєте... хоч я і плачу на кожному фільмі про домашнє насильство, всі ці фільми, звісно ж, про гетеросексуальні пари. Часто, як от "Покоївка" - про суди і дітей. Ніколи - про те, як в співзалежних, токсичних стосунках опиняється людина, від якої відмовились батьки, якій не повірять в поліції, яку не візьмуть до жіночого шелтеру (ну або якщо навіть візьмуть, то ставитися там будуть як до навіженої). Людина, яка не може довіряти нікому. Людина, якій взагаліот взагалінікуди йти. І так, я вже багато писав про те, що аб'юзер_ки у квір-парах користуються підвищеним рівнем психологічної та соціальної незахищеності своїх жертв. Коли я виросту і розбагатію (ахахаха), я хотів би відкрити такий шелтер, от саме для негетеросексуальних і нецисгендерних жертв домашнього насильства. Бо про нас навіть серіалів не знімають. Груп психологічної підтримки не роблять. Я от знайшов одну колись (звісно ж, для жінок) і довго сидів над анкетою - нібито і хотілося, і треба, аленутак багато доведеться пояснювати, а я втомився пояснювати за гендер, коли розповідаю про те, як мене били ногами. Занадто складно все це, давайте спочатку з жінками порішаєм. Щороку стає трохи легше дивитися фільми на цю тему. Під час 5 серії 2 сезону “Інтерв’ю з вампіром” навіть не схопив панічну атаку.Але, напевно, для мене це не закінчиться ніколи. Таке життя.

#НБС_кіноВночі пишу вам про “Емілію Перес”, бо до завтра не дотерплю. Я завжди розхвалюю фільми про трансгендерних людей, які не фокусуються на:а) трансгендерному переходіб) драмі страшного сумного трансгендерного страждання, ненависті до себе і оцій всій хуйні. Навіть якщо вони в чомусь крінжові, в чомусь мелодраматичні, але головне - в них є життя, реальна історія, а не черговий плакат на тему “Ось так буває, такі от істоти поруч із нами на планеті є, будьте толерантні”. Якщо трансгендерні герої_ні в принципі не торкаються своєї ідентичності, то взагалі перфектно, але такого я бачив мало. “Емілія Перес” - весела, драматична, яскрава, соціально важлива і емоційна стрічка про сто речей одразу, але а) і б) точно не є стрижнем сюжету. Тому вона мені надзвичайно сподобалася. Перехід тут присутній, бо одна з головних тем фільму “від себе не втечеш” (про це трохи далі). Але він описаний в декількох піснях, і скоріше залишається декорацією, ніж проблемою. А, так, це мюзикл. І номери у ньому просто шикарні. Де ще ви почуєте пісні про вагінопластику, корупцію, патріархат і недовіру лікарів до трансгендерних людей? Героїня фільму (Емілія Перес, власне) багато років прожила мексиканським наркобароном Манітасом, мала великий кримінальний досвід, дружину і двох дітей. У такій реальності, де все вирішує жорстокість, сила і маскулінність, про ніякий перехід мови і йти не могло. Але в якийсь момент Емілія не витримала і все-таки зробила те, про що мріяла з дитинства… І тут понеслось. Далі були радикальні зміни, нове і старе кохання, таємниці минулого, громадська організація, перестрілки і шалена карусель музики і облич. Для мене ця стрічка про те, що наш характер і ідентичність формуються протягом життя незалежно від того, як нас сприймають оточуючі. Ми є сяйво всередині нас, і воно може бути ніжним, жорстоким, цинічним і смішним одночасно. Після показу кінокритикиня розповідала, що транс спільноті (напевно, американській) фільм не сподобався через деякі нібито стереотипні моменти, протиставлення жіночого і чоловічого. А я скажу, що транс спільноті варто прийняти той факт, що транс люди - це теж люди. І вони (ми) можуть бути різними. “Емілія Перес” буде в українському прокаті з 7 листопада, шукайте в кінотеатрах і дивіться. P.S. Емілію грає трансгендерна акторка Карла Софія Гаскон. В сценах до переходу вона у гримі. Хочеться сказати всім "Дівчинам з Данії" і "Далаським клубам покупців", що так теж можна 😒

Київський тиждень критики починається вже завтра — розповідаємо, що дивитись у перший день 🧡Ми відкриваємо міжнародну програму новим фільмом Жака Одіяра «Емілія Перес» — так сталося, що це перший із трьох мюзиклів у нашій програмі. Драма про голову мексиканського наркокартелю, трансжінку Емілію (Карла Софія Ґаскон), яка наймає досвідчену юристку Ріту (Зої Салдана), щоб та допомогла завершити перехід і почати нове життя. Натхненням для фільму став роман «Слухай» Боріса Разона, який Одіяр прочитав у 2019, і на базі якого задумав оперу, яку б написав разом із Александром Деспла. «Але потім нас здолали лінощі», — говорить режисер в одному з інтерв’ю. Одіяр написав лібрето до тієї опери, а пізніше адаптував його у вигляді кіносценарію.Яскравий, з несподіваними музичними номерами (є ціла пісня, де співають слово «вагінопластика»), цей фільм культового французького режисера отримав нагороду Каннського кінофестивалю для ансамблю акторок (компанію Ґаскон та Салдані складає Селена Гомес). Стрічку представить і обговорить з глядачами Ганна Дацюк на показах о 10:00 та 19:00 у залі «Гегемон».Ще одним фільмом першого дня стане «Медовий місяць» Жанни Озірної — показ відбудеться для власників і власниць абонементів. Ігровий повнометражний дебют режисерки розповідає про молоду пару, яка щойно переїхала до нової квартири в київському передмісті. Камерне новосілля з друзями, жарти про тривожні наплічники й розмови про тривожні новини — і наступного ранку Тарас і Оля опиняються в новій реальності разом із усім українським суспільством. Заснований на кількох реальних історіях, фільм спостерігає за тим, як людські стосунки змінюються під тиском обставин і чотирьох стін, замкненою в яких опиняється пара. Ця стрічка — одна з перших спроб в українському кіно відрефлексувати досвід повномасштабного вторгнення на дуже інтимному, персональному рівні.Показ о 16:30 в залі «Гегемон» відбудеться за участі знімальної групи. Вхід за абонементами.Київський тиждень критики відбудеться з 17 до 23 жовтня 2024 року у кінотеатрі «Жовтень».

Бажаєте передати росіянам "пару добрих слів"? В вас є чудова можливість зробити це в обмін на допомогу нашим захисникам!Триває збір на зарядну станцію Tison Energy 2600 Pro для військовослужбовців 57 ОМПБр артилерії.🎯Мета збору: 49 700₴Військовослужбовці за донат:🐈‍⬛ від 1000₴ підпишуть снаряд вашим ім'ям та надішлють фото;🐈‍⬛ від 1500₴ підпишуть снаряд на ваше замовлення та надішлють фото;🐈‍⬛ від 3000₴ підпишуть снаряд на ваше замовлення та надішлють відео з підписом.Приклади підписів можна подивитися на фото. Для отримання напишіть у дірект @/sleepy___sun зі скріном донату.Також ви можете допомогти у закритті збору своїми поширеннями та донатами на будь-яку суму на банку або по номеру картки банки: 5375 4112 2194 2324🐈 Той, хто зробить найбільший донат, матиме змогу отримати прапор 57 ОМПБр артилерії. Переможець буде обраний після закриття збору. Для участі прошу вказати у коментарі до донату як з вами зв'язатися у разі перемоги.🐾 Звіти за попередні збори завжди можна переглянути в Instagram

#НБС_книжки Коли говорять про квірні книжки від українських видавництв, згадують здебільшого широкий портфель “Видавництва”, а от про "Лабораторію" чув мало. Тому я скупив ледь не все, що у них є, і потроху читаю. Першою спробою став короткий роман “Крізь темряву пливу” Томаша Єндровського, і oh my god ❤️Напевно, про це мало говорять, бо не всім хочеться їсти скло про соціалістичну Польщу, а мені тільки дай, тому поїхали. “Крізь темряву пливу” розповідає про молодого поляка Людвіка, який раптово закохується в іншого хлопця на колгоспних літніх роботах (ух, совєцькі принципи умовно добровільного рабства!). Януш відповідає на його почуття, от тільки виявляється, що вони по-різному дивляться на соціальний устрій країни, майбутнє і, власне, гомосексуальні стосунки. І спочатку все наче виходить, а потім реальність конфлікту поглядів опиняється на першому плані.Якби цей роман був написаний автором з більш західної країни, ми б побачили досить звичну мелодраматичну історію про внутрішню гомофобію, компульсивну гетеросексуальність і зраду. Але крізь призму соціалістичного блоку виходить зовсім інше. Для тих, хто не застали СРСР і мало чули про нього від близьких, буде надзвичайно цікаво: черги, дефіцити, “знайомства”, таємне прослуховування англомовного радіо, дозвіл від держави на кожен крок. Ті, хто обізнані у тій жахливій історії краще, відчують ностальгічний біль і поплачуть над руїнами можливостей минулого (як це зробив я). А ще після “Крізь темряву пливу” мені ще сильніше хочеться дати в їбало американським танкіз, які ліплять серп і молот на райдужний прапор. Крім того, книжка прекрасно написана. Якщо ви читали Майкла Каннінгема, то вайб схожий - поетично і ніжно у сценах про кохання, жорстко і точно там, де має бути боляче і страшно. Красива мова і метафори, негативні згадки росії в наявності, але небагато.Я зазвичай не рекомендую гей-книжки з таким об’ємом скла, але тут принаймні немає тропа bury your gays, ніхто не хворіє на СНІД і не конфліктує з батьками. Хочеться, їй-богу, більше квірної літератури з сусідніх європейських країн, які теж пережили російську окупацію і перебувають з нами в одному контексті. Підкиньте в коментарях, якщо знаєте такі. А Томаша Єндровського раджу сильно, особливо на осінь. Під дощем оце, радіти-плакати-переживати, все як ми любимо 💔

🌈 ЛГБТ-молодь у країнах СЄЦА: Ваш голос важливий! 🌈Якщо вам від 18 до 28 років, і ви живете в одній із країн Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА), у вас був досвід звернення за послугами сексуального та репродуктивного здоров'я або ви зіткнулися з труднощами у їхньому отриманні — ваша думка дуже важлива! 💬Ми запрошуємо вас поділитися своєю історією та допомогти покращити доступність охорони здоров'я для ЛГБТ-молоді по всьому регіону!Це опитування — частина дослідження «Адвокація інклюзивних політик у галузі здоров'я: Оцінка потреб ЛГБТК+ молоді у сфері сексуального та репродуктивного здоров'я у СЄЦА», що проводиться ЕКОМ. Дослідження схвалено Етичним Комітетом, що гарантує безпеку та анонімність вашої участі.👉 Чому вам варто брати участь?▪️Ви допоможете виявити прогалини у наданні послуг сексуального здоров'я для ЛГБТ-молоді.▪️Ваші ідеї та відгуки можуть стати основою для покращення системи охорони здоров'я у нашому регіоні.▪Це займе всього 10-15 хвилин, але може принести реальні зміни!⭐ Як взяти участь:▪️Пройдіть посилання 🔗 https://survey.zohopublic.com/zs/H3ClNC , щоб заповнити анонімне опитування.▪️Поділіться своїм досвідом та допоможіть покращити доступність послуг для ЛГБТ-молоді в країнах СЄЦА.

#НБС_ділове Знаю, що на мене підписані представни_ці медіа, які хочуть краще навчитися писати про ЛГБТІК+ людей. Маю пропозицію зануритися в реальність трансгендерних і небінарних людей, поспілкуватися з реальними представни_цями спільноти. Запрошую вас взяти участь у III Форумі трансгендерних та небінарних людей України, який відбудеться 26-27 жовтня в Києві. Форум пройде під гаслом «ТРАНС*формуємо реальність разом».Ми чекаємо на онлайн трансляцію форуму журналіст_ок, блогер_ок та інших представни_ць медіа, які зацікавлені в темі трансгендерності і небінарності. В програмі форуму, окрім обговорень актуальних для транс спільноти питань, буде панельна дискусія для медіа "Репрезентація трансгендерних та небінарних людей". Якщо ви пишете про ЛГБТІК+ і хочете робити це краще, поговорити з експерт_ками зі спільноти та медіа, реєструйтеся на форум. Форма акредитації тут.Всім, хто отримає акредитацію, ми надішлемо на електронну пошту посилання на онлайн-ефір. У вас буде можливість коментувати і отримати відповіді на свої запитання. І дякую за вашу роботу 💚

#НБС_війна Неочікувано хочу запросити вас на виставку і перформанс. Чому? Тому що тема виставки важлива, а в перформансі братиму участь я, мої друзі з PostPlayLab та інші приємні люди. Це арт-інсталяція українсько-канадської художниці Лесі Марущак “Поезія наших дітей”, яка експонуватиметься в Інституті проблем сучасного мистецтва. Відкриття виставки - 15 серпня о 18:00. Вхід вільний за реєстрацією.Адреса: вулиця Євгена Коновальця, 18ДПроєкт «Поезія наших дітей» досліджує три злочини, відмінні у часі й географії. Голодомор 1932–1933 років в Україні, під час якого було знищено щонайменше 4 мільйони українців та українок, постає в діалозі з першою програмою інтернування в Канаді (1914–1920 роки), коли приблизно 9 000 людей, переважно українського походження, було примусово переміщено до таборів. Ці травми резонують із наслідками повномасштабного вторгнення росії в Україну, яке було розпочате 2022 року, один з яких — це викрадення росією дітей з окупованих українських територій. Наразі Україні відомо про викрадення 19 546 дітей.У центрі виставки «Поезія наших дітей» — 12 дитячих портретів. Їх доповнює інсталяція з текстилю, заснована на принципах повторення й переосмислення. На виставці також будуть представлені дві відео роботи (одна знята в Канаді, а інша — в Україні), які занурюють глядача в контекст колективного болю та трансгенераційної травми.Потужне символічне значення закладено в перформанс «Ритуальний танець 403». Це молитва за втраченими та викраденими дітьми, за тими, які втратили домівки.“Ритуальний танець” відбудеться на відкритті виставки і 23 серпня, тож можете обирати одну з дат. А сам проєкт Лесі можна відвідати і в інші дні. Буду радий вас бачити.

#НБС_abuse Коли людина потрапляє в ситуацію домашнього насильства і розуміє, що треба тікати, то постає питання “куди”. Добре, якщо є родичі і друзі, і з ними збереглися нормальні стосунки (а аб’юзер_ки завжди намагаються відрізати жертву від всіх контактів). А якщо немає, то шелтер для постраждалих стає єдиною опцією. Я знайшов нещодавно дві цікаві статті на цю тему, і хочу з вами поділитися. Перша - про страшні історії мешканок шелтеру для жінок, які пережили домашнє насильство. В ній є статистика злочинів по Україні, страшні історії втечі і трошки християнства, бо це матеріал про шелтер Святої Ольги, створений Українською Православною Церквою. Друга - про те, як впливає на людину зростання в аб’юзивній родині. Нерідко ті, хто зростають в батьківському насильстві, далі займають одну з ролей в аб’юзивній парі. Або стають агресор_ками, бо навчені, що так можна, або жертвами… ну, бо навчені, що з ними так можна. Крім того, нанесена в дитинстві травма серйозно змінює психіку людини, і з цим потім доводиться розбиратися все життя. Так от, до чого я це. Обидва матеріали розповідають про цисгендерних гетеросексуальних жінок. І розповіді героїнь лякають. А тепер уявіть, що до цього додається гомофобія і трансфобія батьків, або в ситуації з партнерським насильством загроза аутингу, ще більш руйнівна ізоляція жертви через несприйняття суспільством, ну і відсутність шелтерів для постраждалих квір-людей. На сьогодні в Києві залишився один ЛГБТІК+ шелтер, і туди, звісно ж, майже неможливо потрапити. А в звичайних шелтерах до транслюдини або пари лесбійок не буде здорового ставлення (особливо, якщо вони створені ПЦУ або іншою церквою).При цьому от тільки у моїй маленькій транс бульбашці за останні тижні троє опинилися на вулиці через жорстокість і трансфобію батьків. Спільнота допомагає як може, самі себе виручаємо, але ми невидимі і для держави, і для більшості великих грантових організацій. В першому матеріалі є контакти організації Ла Страда, яка працює і з дорослими жертвами, і з неповнолітніми. За відгуками, які я знаю, до них можна звертатися і ЛГБТІК+ людям. Якщо ви квір і вам потрібна будь-яка допомога, пишіть. Додам вас до чату спільноти, де ми ділимося корисними посиланнями і пропозиціями, а також допомагаємо одні одним.

#НБС_трансосвіта І ще трохи від себе напишу про цю дуже показову ситуацію.Алжирська спортсменка Іман Хеліф - цисгендерна жінка. Вона НЕ трансгендерна, НЕ інтерсекс, НЕ завалила жодного тесту і НЕ була правомірно забанена на жодних змаганнях. А також вона не трансгендер, не гермафродит і не транссексуал (будь ласка, забудьте ці слова разом із “гомосексуалістом” і “інвалідом”). Якщо ви вчора чи сьогодні нервово репостили новину про неї і кричали в себе чи в людей “куди котиться світ, трансгендери забирають у жінок жіночий спорт!!!” - вітаю, ви стали жертвою російської дезинформації. Єдине джерело, де написано про хромосоми XY чи трансгендерність Іман - заяви росіянина Умара Кремльова, який на сьогодні є президентом Міжнародної асоціації боксу. Жодних доказів своїх слів Умар Кремльов ніколи не надавав, але його цитує російська новинна агенція ТАСС, а за нею - британський таблоїд Daily Mail. А за ним - Джоан Роулінг, Дональд Трамп і ще десятки публічних осіб із нездоровою фіксацією на трансгендерних людях. Всі ці люди не вміють або не хочуть робити фактчекінг, але вас я дуже прошу навчитися. Вгорі хороший матеріал про те, як це робити. Якщо ви підписані на мене, ви знайомі мінімум з однією трансгендерною людиною. І цій людині дуже б не хотілося, аби ви розповсюджували небезпечні наративи і плітки, вигадані на росії. Ось англомовна стаття, що детально розбирає цей кейс і зв’язок скандалу з росією. Будь ласка, будьте людьми і думайте. Те, що ви розносите про якихось там далеких спортсменок, потім впливає на реальність поруч із вами. Особливо якщо ви працюєте в медіа. Також для медіа (раптом у мене тут такі є) повторю декілька матеріалів про те, як коректно і правильно писати про ЛГБТІК+ людей. ▪️ Гайд від МедіаЛаб ▪️ Подкаст на цю тему зі мною на Громадське.Радіо ▪️ Гайд “Як писати про небінарних людей”▪️ Свіжа підбірка рекомендацій для медіа від ZMINA P.S. Жінки можуть бути високими, сильними, боляче бити інших жінок на професійній арені. Жінки - теж люди, in case you didn't know.