Channel Nonbinary shelter 🏳️⚧️ - @the99eth - №2155
Запис хроніки втечі з аб’юзу, 14 грудня.Скріни мого фейсбучного поста - у коментарях, а “Кімната”, на яку я посилаюся, з книги Емми Доног’ю та її екранізації. Сьогодні хочеться сказати ще й про такий феномен: я чув кілька разів від підписни_ць, що забагато пишу про аб'юз і засмічую стрічку цією темою. І ще чув, мовляв, move on, ти циклишся на своєму минулому.Однак я відчуваю, що поки що не можу припинити. І чи треба? Чи настільки сильно я псую їхнє інформаційне поле, чи настільки дратую своїми текстами, що треба мені про це повідомити замість того, щоб мовчки відписатися?Ось бачите, я все ще виправдовуюсь і шукаю, у чому я винен у цій ситуації 🙂Знаєте, щось всередині мене постійно змушує виправдовуватися. І ще брехати людям у незручних ситуаціях. І не бути здатним пояснити близьким людям свої бажання та страхи, виражати кохання. І ще боятися дорослого життя, в якому я опинився дуже раптово, коли перевіз себе до Києва. Нормального такого життя з податками, плануванням і турботою про ментальне здоров'я. Зараз, у 2025 (у мої 40), я майже навчився всьому перерахованому вище, але все ще трохи лажаю.Цікаво, чи це тому, що я провів у Кімнаті третину життя, а там життя хоч і доросле фактично, але зовсім інше? Чи ми всі такі, якесь особливе покоління, особливий вік?Життя в Кімнаті, воно… нереальне. Незважаючи на те, що ти типу забезпечуєш двох людей, вигадуєш способи вижити між зарплатами, постійно на стрьомі через зміну божественних настроїв і вигадуєш по кілька додаткових планів на кожну ситуацію, ти все одно навіть не існуєш, не те що живеш. Ти ніби якась ілюзорна функція, і в твоєму житті немає ні початку, ні, що найжахливіше, кінця.Я згадав нещодавно це відчуття, тягуче і в'язке: ЦЕ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ НІКОЛИ. Я житиму з цією людиною, у цій Кімнаті, всі відведені мені 80+ років, я робитиму одне й те саме щодня, я нескінченно підживлюватиму його ілюзії, бо інакше не можна. Мені не було страшно чи гірко від цієї думки, вона просто була нормою. Так завжди буде. Це моя доля, моє призначення.Напевно, я вважатиму свій активізм і творчість на тему аб’юзу вдалими, якщо я зможу передати вам це відчуття нескінченності, постійності, приреченості. Те, через яке не йдуть, не протестують, не б'ють у відповідь. Навіщо, якщо все одно нічого не зміниться?#НБС_abuse
524
25-12-14 09:45