Telegram statistics channel - @textyorgua

Привіт! Про цю битву колись знімуть повнометражний фільм - і він буде епічним. Бо і сама битва за Маріуполь була епічною - такого масштабу та залученості військ не пам'ятали з часів Другої світової.П'ять з половиною тисяч оборонців України стояли проти понад двадцяти тисяч окупантів. Але навіть за такого співвідношення сил Маріуполь обороняли 86 днів, із них 82 - в повному оточенні. Билися на суходолі і на морі, в повітрі, на заводах і на вулицях... Червоною лінією крізь епізоди важких боїв та бомбардування проходив "цивільний вимір" - життя людей, які не встигли виїхати з Маріуполя, перетворилося на пекло. Остаточної кількості загиблих ніхто не знає й досі, але, ймовірно, йдеться про понад 100 тисяч жертв.ТЕКСТИ реконструювали ключові бої й важливі події в житті цивільних мешканців міста від 24 лютого до 16 березня 2022 року. Як у Маріуполь прийшла війна, і як вона розгорталася в перший місяць - дивіться в нашому проєкті з мапами, графікою, фото та відео (Бажано дивитися на великому екрані для кращого відображення усіх складових проєкту)

Привіт! У нас на сайті регулярно з'являються публікації Енн Епплбаум - це американська журналістка, письменниця, авторка книжок на тему злочинів тоталітарних режимів. У тексті, який публікуємо нині, Епплбаум замислюється про те, чому російські окупанти під час повномасштабної війни в Україні вдаються до такої безпрецедентної, нелюдської жорстокості. Щоб проілюструвати відповідь на це питання, вона розповідає історію сільського голови Старої Збруївки, що на Херсонщині. Віктор Маруняк почувався відповідальним за громаду, яка його вибрала, тож разом із людьми організовував продуктовий і медичний фонди, коли з їжею та ліками почалися перебої. Для охорони села організували патрулі. Тож коли в село мали увійти російські війська, він збирався говорити з ними як самостійний, спроможний представник місцевого самоврядування.Але росіяни, які увійшли в село на Херсонщині, були не готові зустріти таких людей, як Маруняк - і він опинився в катівні. Вони були не готові зустріти таких людей і в Бучі, в Ірпені, на Харківщині та Запоріжжі. Вони вперше бачили перед собою волонтера і не вірили, що він діє з власної волі, а не за вказівкою СБУ, ЦРУ чи будь-якої іншої влади.Вони думали, що легко змусять українців слухатися. А виявилося - українці вміють самоорганізовуватися, самі знають, що їм треба робити, і вони не слухаються! Не підкоряються!Неспровокована жорстокість, з якою діють окупанти, дивує багатьох на Заході. Енн Епплбаум, здається, зрозуміла, що може бути причиною такої жорстокості. Читайте її пояснення

Вітання! Нещодавно до заповідника "Асканія-Нова" таки дісталися окупанти: до складу делегації увійшли російський можновладець Кірієнко, український зрадник Сальдо і нікому не відомий новий "директор" Мєщєряков. Перед тим, як вони з'явилися і взялися встановлювати російські порядки, до заповідника під виглядом журналістів вже навідувалися діячі від ФСБ.Про візит окупантів написали вже багато, але мало хто звернув увагу на важливий момент: досі "Асканія" була українською! Від самого 24 лютого 2022 року, коли російська бронетехніка вийшла на дорогу Чаплинка - Асканія-Нова, і до приїзду окупаційної делегації тут працював український персонал, якому держава Україна платила зарплатню, а корм для тварин та інші потреби забезпечували, отримуючи допомогу з усього світу! І навіть на будівлі селищної ради Асканії досить довго був синьо-жовтий прапор.Як заповідник "Асканія-Нова" так довго вдалося зберігати українським - ніби острів свободи посеред окупованих територій? Ми поговорили з директором біосферного заповідника “Асканія-Нова” Віктором Шаповалом, який сьогодні перебуває на підконтрольній Україні території, та природоохоронцем, головою ГО "Українська природоохоронна група" Олексієм Василюком.В чому унікальність заповідника? Чому працівники не могли кинути тварин напризволяще? Як персонал думав наперед і заготував запаси їжі для тварин, яких вистачить ще на багато місяців? Що загрожує "Асканії-Новій" після приходу окупантів, і як можна буде протидіяти злу, яке вони, швидше за все, заподіють? Читайте, що кажуть наші співрозмовники

Привіт! Жабу треба варити повільно - таку точку зору не раз можна було зустріти в українських та західних ЗМІ, коли йшлося про те, чому Україна та партнери не роблять ставки на швидку перемогу над РФ. Це, вочевидь, стосується й тих самих горезвісних "червоних ліній" Росії, перетнути які минулого року на Заході так боялися. Тепер, схоже, лінії дедалі безстрашніше перетинаються, а жаба таки потроху вариться.Це видно щонайменше з того, як змінився тон в російських пропагандистських медіа.Вони вже не беруть Київ за три дні, їхні танки не їдуть ні на Варшаву, ні тим паче на Берлін, ракети не летять на Вашингтон, а іскандери не сміються. Натомість вони відбивають атаки та прориви ЗСУ на Запорізькому напрямку, не допускають перегрупування та ротацію наших бійців на Куп'янському, і ледве вистоюють проти 80-тисячного українського війська під Бахмутом. Під тим же Бахмутом вони потерпають від німецьких танків Леопард (вочевидь, уявних, бо ніяких Леопардів там немає), а також по доброті душевній припиняють вогонь на час приїзду в місто президента Зеленського, й у відповідь отримують віроломний український контрнаступ.Так само мляво й обережно роспропагандисти пишуть і про майбутні українські контрнаступальні дії. І навіть - о горезвісні червоні лінії - взялися обговорювати, вдасться чи не вдасться Україні відвоювати Крим. Рік тому важко було уявити, щоб поруч зі словами "український наступ на Крим" не стояло словосполучення "ядерний удар" - тепер же це словосполучення дедалі частіше не використовується, а словосполучення "український контрнаступ" дедалі частіше з'являється по сусідству зі словом "успіх". Що ж, вітаємо російських пропагандистів - зі стадії торгу вони переміщуються на стадію депресії. А там уже й до прийняття недалеко. Читайте в свіжому моніторингу російської пропагандиСибірський мужик мріє про "дуель з Леопардом", росіян залякують ураном, а слова Сі про "дорогого друга Путіна" очолили хіт-парад. Свіжий моніторинг

Привіт! Чому говорять, що без відвоювання Криму Україна ніколи не буде в безпеці? Сьогодні до вашої уваги матеріал, який намагається прояснити це питання.Отже, чому важливий Крим? Чому окупація півострова була конче необхідною РФ, і чому Україні дуже залежить на тому, щоб його повернути? В чому головна цінність цієї невеликої ділянки суходолу? Дослідник воєнної історії ChrisO_wiki звертає увагу на те, що сільське господарство Криму є маргінальним, якщо не забезпечувати постачання води з материка. Наземних природних ресурсів на півострові немає. Туризм розвинувся лише після другої світової, а промисловість у Криму - мізерна.Справжня цінність Криму полягає у його географічному положенні. І до речі, це географічне положення та шляхи, якими пов'язаний Крим із материком, створює найбільші труднощі в його відвоюванні. Хоча, попри всі труднощі, є й деякі можливості.Як воювали за Крим, чому здебільшого це були не завойовницькі війни, а набіги, яким чином Російська Імперія наприкінці 18 століття зуміла зробити півострів своїм і, головне, чому нас вчить пов'язана з ним воєнна історія - читайте докладно

Привіт! Підполковник британської армії у відставці Ґлен Ґрант багато разів схвально відгукувався про дії української армії. Водночас він, добре знаючи українську військову "кухню", бо працював над реформами Міноборони та Генштабу, говорить і про проблеми управління в українському війську. Ми попросили пана Ґлена докладніше про це розповісти, і він написав для нас статтю.Кілька ключових тез:- Тим, хто не є військовослужбовцем Великої Британії, важко зрозуміти ступінь рівності й довіри між молодими та старшими офіцерами, завдяки якому система працює.- Роль молодших офіцерів на полі бою життєво важлива. Сержант має повністю перейматися бойовими діями й матеріально-технічним забезпеченням, а завдання офіцера полягає в тому, щоб розуміти та повідомляти всім, що відбувається зараз, і, що, ймовірно, станеться далі.- Команди повинні бути максимально сильними й міцними. Офіцери, які не можуть цього організувати, не повинні командувати.- Старші командири повинні завжди запитувати війська, які стоять нижче, що вони (старші) та їхня команда зробили добре, а що ні.- Війна не терпить зарозумілості, самовдоволення, бюрократії чи зволікань.- Мертві солдати не можуть воювати.Статтю підполковника Ґранта повністю читайте за посиланням

Привіт! Історія цього чоловіка відгукнеться тим, хто читав розповідь австрійського психіатра Віктора Франкла про його перебування в концтаборах Аушвіц і Дахау. Ця історія свідчить про те, що між нинішніми росіянами та нацистами під час Другої світової є чимало спільного - щоправда, росіяни демонструють більший ухил в варварство.45-річний Максим Колесников - родом з Донецька, переїхав у Київ 20 років тому, у 2015 воював на Донбасі. Потім працював у великій фінансовій компанії, але мріяв перепрофілюватися на психотерапевта, коли його застало повномасштабне вторгнення. Він брав участь у бойових діях на Київщині, торік у березні потрапив у полон і провів там 321 день.Про перебування в російській неволі він розповідає дуже докладно. Особливо цікава та частина, в якій він говорить, як вирішив зберегти себе в таких важких обставинах, як розробив для себе систему з певними точками опори, і як йому зрештою це допомогло. Його настанови допоможуть і тим, кому важко переживати війну."Ми воюємо, щоб у нашій країні в принципі було неможливим таке ставлення до людей, як у Росії. Морити голодом, бити беззахисних, добивати поранених, розстрілювати полонених - все це варварство, ознака нелюдей. Вони приречені, а ми переможемо", - каже Максим. Читайте його розповідь

Привіт! Пам'ятаєте, як минулого року західний світ зважував кожний свій крок, аби не розізлити Путіна і не викликати катастрофічної ескалації? Як дослухалися до "червоних ліній" РФ, а слова про те, що "Україна не повинна зазнати поразки" виглядали для обережних західних лідерів та їхніх ЗМІ заледве не радикальними? Ніхто й гадки не мав про те, щоб заявити: так, Україна має перемогти, і так, Росія має програти. Що ж, схоже, відтоді уявлення про те, як має закінчитися війна, змінилися, і тепер є новий консенсус.Він полягає в тому, що Путін має зазнати нищівної поразки в Україні. Дуже докладно цю тему роз'яснює авторитетне видання Foreign Affairs.В матеріалі йдеться про те, що Путін хоче і хотітиме воювати далі. На це є низка причин. По-перше, його параноїдальні ідеї про те, що Україна є частиною РФ, і що насправді він воює з колективним Заходом і НАТО. По-друге, тому що йому ніхто не може перешкодити: ані еліти, ані ліберали, ані населення, ані військові. По-третє, тому що під час війни суспільство (якщо так можна сказати про росіян) згуртовується навколо лідера, тож загроза бути скинутим, вигнаним або вбитим для Путіна є меншою. І по-четверте, тому що ця загроза для нього зростає в геометричній прогресії, якщо він закінчить війну без помітних перемог.Як Україна і Захід можуть перешкодити кремлівському тирану, який, схоже, вирішив розтягнути війну на роки або навіть десятиліття? Простих відповідей, звісно, немає, але є деякі очевидні речі, які слід зробити. Про що йдеться - читайте в нашому перекладі матеріалу

Вітання! Смутні й невеселі сиділи у своїх світлицях минулого тижня російські пропагандисти. Та й як їм бути веселими? Невдовзі на українському фронті з'явиться дещо страхітливе!І це страхіття - куди небезпечніше за нещодавно вигадану окупантами новітню й безвідмовну зброю у вигляді БМП з прикріпленими до них гучномовцями, з яких долинають стогони жінок і плач дітей, аби остаточно й безповоротно зламати волю і моральний дух українських військовослужбовців. Підступна Україна діє асиметрично: ЗСУ вирішили боротися з росіянами не за допомогою печальних звуків, а за допомогою небезпечних речовин! Отже, зовсім невдовзі на полі бою з'являться "хімічні відьми", які зараз цілими ватагами записуються до лав української армії. Що за огидне й небезпечне зілля буде в них у розпорядженні - не повідомляється, але відчувається, що пропагандистам страшно.Втім, хімічні відьми - це пів біди. Українці задумали геть лихе: будуть іще й відьми біологічні, а пліч-о-пліч із ними працюватимуть відьми ветеринарні. Яку саме роботу виконуватимуть ці два різновиди відьом, пропагандисти достеменно не знають, але припущення у них є. Принаймні, щодо перших: мовляв, це чорні трансплантологині, які вилучатимуть органи прямо на полі бою. Вилучатимуть у загиблих - і, що найстрашніше, у ще живих, у поранених!Роль ветеринарії на полі бою російські пропагандисти сором'язливо замовчують. Але очевидно ж: біологічні відьми швидше за все працюватимуть з мертвими або напівживими тілами, які зберегли у собі щось людське. А от коли йдеться про відьом ветеринарних - чомусь дедалі нав'язливішими стають думки про свиней, собак та їхні гібриди... Зрештою, хтось же мусить розбирати на органи свинособак - щоб від них була хоч якась користь? Але говорити про таке вголос в російських пропагандистських медіа не прийнято.Минулого тижня пропагандисти розповіли ще чимало смутних, невеселих казок. І про український контрнаступ, який, хоч і стане повністю провальним, чомусь дуже загрожує Мелітополю і Криму. І про США, які, втративши безпілотник над Чорним морем, одночасно "втратили обличчя", та так і залишились. І - ось найцікавіший спойлер - про ордер на арешт Путіна, який буцімто є результатом змови злісних британських педофілів. Не будемо більше спойлерити, але там ще багато цікавого) Читайте продовження "казок московитських боліт" у нашому свіжому моніторингу російської пропаганди

Привіт! Що сьогодні потрібно для того, аби на весь світ заявити, що ти є русофілом?Ну, напевне, для цього треба бути трохи схибленим. Або дуже-дуже любити гроші. Або скоїти злочин у своїй країні і сподіватися сховатись в РФ. Або бути ексцентричною особою, яка хапається за якусь дичину, щоб виділитися з загалу.Саме такий контингент був представлений на першому конгресі Міжнародного руху русофілів, який нещодавно відбувся в Москві. Він супроводжувався традиційним для подібних заходів пафосом, але попри те, з'їхалися туди переважно "міські божевільні"...Серед них - фігурант кримінальної справи за шпигунство; "принцеса" з Сіцилії, яка називає себе родичкою династії Романових і вірить, що мафія - це "магічні сили зла"; відомий своїми проросійськими поглядами онук Шарля де Голля, який полюбляє російські застілля; католицька монахиня з Сирії, яка постійно дякує Росії за боротьбу з "геноцидом християн"; і багато інших не менш колоритних персонажів.Ми подивилися, кого "засвітили" пропагандистські медіа у своїх репортажах - і нам багатьох вдалося ідентифікувати. Розповідаємо, хто готовий стати пліч-о-пліч з Росією в “боротьбі з фашизмом” та іншими виявами “сатанинського світу”. І пояснюємо, чому попри всю абсурдність цього збіговиська, Росія таки отримає з нього зиск